Найкращі

„Першими помирають найкращі. Життя вбиває і наймужніших, найдобріших, найніжніших. А якщо ти не перше, не друге, не третє, можеш бути впевнений, що воно вб’є і тебе – однак не скоро, без особливого поспіху.” Ернест Ґемінгвей
8 квітня 2003 року під час роботи в столиці Іраку м. Багдад загинув відеорепортер Reuters, уродженець Івано-Франківська 35-річний Тарас Процюк. Українець знімав бойові дії армії США з балкону готелю-хмарочосу “Палестина”, коли в нього вистрілив американський танк. Троє журналістів (“Палестина” був осередком роботи ЗМІ) були поранені, Тарас помер дорогою в лікарню.
Він мав дуже багату біографію. Навчався у кількох вишах, проте жодного з них не закінчив. Вільно розмовляв українською, російською, польською, англійською, сербською, хорватською мовами, мовою фарсі.
Із космічної академії в Ленінграді, де він навчався у 1980-х роках, Процюка особистим наказом міністра оборони було виключено за місяць до закінчення п’ятого курсу – за український націоналізм. Разом із друзями він видавав усім охочим намальовані власноруч українські паспорти.
Він знімав на відео московські заворушення 1993 р. і розстріл «Білого дому» в Москві, військові конфлікти на теренах колишнього СРСР (Нагірний Карабах, Придністров’я, Чечня), на теренах колишньої Югославії (Боснія, Косово, Македонія), на Близькому Сході, в Кашмір і Афганістані. Отримав поранення і був контужений. На початку 1990-х працював відеоператором на американську телекомпанію Сі-Ен-Ен (англ. CNN) та британську Скай-Ньюз (англ. Sky News). Із середини 90-х рр. і до загибелі — відеооператор британського міжнародного інформаційного агентства «Рейтер» (англ. — Reuters), приквартирований до українського бюро в Києві. Після 2000 р. у зв’язку зі скороченням штату українського бюро Процюка було переведено до східноєвропейського бюро агентства у Варшаві (Польща). Тарас висвітлював події та протести навколо касетного скандалу.
Тарас залишив дружину Лідію і сина Дениса, якому на момент загибелі батька було 8 років.
Повертаючись із поминок за Тарасом Процюком у ніч з 8-го на 9-те квітня 2003 р. на трасі Київ-Чернігів загинув його близький друг, відомий український журналіст Олександр Кривенко.