– От скажи, Володимирівно, правда, що яничари того? – запитав слюсар Сашко та відтворив пальцями рух ножиць.
Дозволяю собі не зрозуміти:
– Що того?
– Ну, вони калістрати?
– Втілющив питаннячко… Так, у турків діти-раби з Болгарії, Сербії, України були кастрованими, бо знівечений раб вважався найвідданішим слугою, якому геть нічого не потрібно навіть життя. З них виходили яничари (після білої кастрації), євнухи (після чорної).
– Ага, система Брекекекс: поїли-поспали; поспали-поїли.
– Можна й так сказати. Тільки це ж не винахід турків, так робили ще шумери, давні римляни. У Китаї інакше на імператорську службу не приймали. У Японії кайтен-тенсинтай (людина-торпеда) теж проходили це каліцтво. В Іспанії, Італії були співаки-кастрати. У Великобританії, США, Чехії і сьогодні каструють деяких засуджених. А чого це ви завелися?
– Та от слухаємо про медичну реформу, що хворі все одно помруть і вирішуємо: безсмертних на землі немає, ми всі помремо, а мо’ медицина допоможе слугам народу стати людьми.
– Ну, хлопці, радикальні ви… Тут медицина безсила
– А як же позбутися тієї корупції? Де світовий досвід?
– Вибачте, але чула, що за часів рейху задумувалися над цим, маючи на меті виховання майбутніх керівників (без кастрації).
– Отакої! В Україні мода знищувати конкурентів, а в Німеччині дбали про майбутнє? Ніфігасі…
– Так, було задумано збирати новонароджених від батьків і виховувати з таких «сиріт» (вони не знали своїх батьків) майбутню некорумповану еліту.
– Ага, значить вони б менше крали у держави? От чому МІ-6 із дітей-сиріт виховувала своїх 00 з номерами?
– Ти сказав…
