24 березня 1155 р. здійснилася ідея-фікс Юрія Довгорукого: він знову (втретє) захопив Київ і вступив на престол, тепер уже довічно.
Ю́рій I Володи́мирович Довгору́кий (*1090 — †15 травня 1157) — князь Ростово-Суздальський і Великий князь Київський. Син (сьома дитина з десяти) Володимира ІІ Всеволодовича Мономаха та другої дружини, онук князя Ярослава Мудрого.
Ю. Довгорукий був двічі одружений, мав 13 дітей. 12 січня 1108 року одружився з дочкою половецького хана Аепи Осеневича, серед їхніх дітей був Андрій Боголюбський та Ольга, дружина князя Ярослава Осьмомисла. Його онука – Єфросинія, знаменита Ярославна з «Слова про Ігорів похід»
Друга дружина разом із дітьми втекла до Візантії.
За постійне посягання на чужі землі Юрію дали прізвисько Довгорукий (руки-загребуки). Він охоче залучав половецькі орди для боротьби зі своїми родичами – князями.
Після смерті батька отримав у спадок Ростово-Суздальське князівство, Юрій Довгорукий започаткував князювання Рюриковичів на землях «Моксель», очоливши Суздальське князівство.
У IX–XII ст. край від Тули, Рязані й теперішньої Московської області населяли меря, весь, мокша, чудь, мордва, марі – народ «моксель». Ці племена стали згодом основою народу, який прозвав себе «великоросами».
У 1147 р. Юрій Довгорукий писав чернігово-сіверському князю Святославу Ольговичу: «Прииде ко мне, брате, в Москов!». Це було першою згадкою в Іпатіївському літопису Москви. «Брехнею є те, що Москва заснована Юрієм Довгоруким у 1147 р. Це міф, який не має доказового підтвердження. Москва як поселення була заснована 1272 року. Цього ж року був проведений третій перепис населення Золотої Орди. При першому переписі (1237–1238 pp.) і другому (1254–1259 pp.) поселення – Москва не згадується» – Я. Дашкевич.
У 1149-му Юрій Довгорукий розбив війська Ізяслава Київського й вперше опанував Києвом, але через 2 роки змушений був повернутися в Суздаль.
У 1155 знову зайняв Київ, намагаючись закріпитися на півдні.
10 травня 1157 р. на бенкеті в київського боярина Осмянника Петрила Юрій був отруєний; вночі йому стало зле, а через 5 днів (15.05) він помер.
Князь був товстим, великим, білотілим, мав талант солодко їсти, безмірно пити і жінок мітити. За владолюбство, жорстокість, жадібність та заздрісність кияни ніяк не шанували князя. Навіть тіло Юрія Довгорукого не дозволили поховати поряд із тілом його батька Володимира Мономаха. Поховано Юрія Довгорукого у храмі Спаса на Берестові на території сучасної Києво-Печерської Лаври. 
У Луценка є такі слова:
У Києві на кручах спочива
Засновник твій, Москва –
Князь Юрій Довгорукий.
У день похорон (16 травня) літописець писав: киянами були розграбовані двори Юрія та його сина Василька. Після смерті князя кияни-повстанці ліквідували встановлену ним владу, «суздальців — бояр і дружину — побивали по містах і селах» (М. Грушевський).
За Юрія Довгорукого вперше виявилося суперництво двох народів, між Києвом і Суздальщиною почалася боротьба, що набрала гострих форм у часи правління його сина Андрія I Боголюбського.
