Кирилівська церква Києва, тут похований князь Святослав, герой «Слова про похід Ігоря». Тут випадково віднайшли давні фрески. Вибили кошти у влади на ремонт храму, запросили знавця візантійського живопису Андріана Прахова. Він і встановив, що це ХІІ ст., почав роботу з реставрації. А щоб було дешево та сердито, запросив на роботу талановитого студента третього курсу академії мистецтв Михайла Врубеля. Скільки ж у них схожого!
Андріан Прахов народився 16 березня, у Врубеля день народження – 17-го березня.
Обоє стали героями фресок у Кирилівській церкві Києва.
Обоє любили одну жінку – Емілію Прахову. Її й зобразив М. Врубель у образі Богоматері, немовля Христа на руках Богоматері художник змалював із дочки Прахових Оленьки.
Біля хорів Кирилівської церкви – монументальна композиція Врубеля «Сходження Святого Духа на апостолів», де увічнено момент сходження Святого Духа в образі голуба. У цю мить 12 апостолів стали поліглотами.
У центрі композиції – Богородиця, списана з фельдшера Марії Єршової, яка лікувала Емілію Прахову.
Третій ліворуч – апостол Яків із рисами обличчя професора Адріана Прахова.
Четвертим праворуч стоїть молодий худорлявий парубок із заплющеними очима – художник апостол Лука. Так Врубель зобразив себе самого.
