30 січня 1820 р. в сім’ї військового поселенця у с. Нова Прага, Херсонської губернії народився Григорій Честахівський — маляр, приятель Т. Шевченка, автор спогадів про нього.
Гриць малював змалку, часто робив ікони для сусідів; він виконав один із іконостасів церкви св. Володимира в м. Єлисаветграді. У 16 років Григорій Честахівський закохався, народив дочку.
Згодом залишив Гриць у Новій Празі родину та й подався до Петербурга. Григорій Миколайович навчався в Петербурзький Академії мистецтв з 1843 року, був учасником Петербурзької української громади. У 1854 році отримав звання вільного художника історичного й портретного живопису.
Служив у Департаменті військових поселень до 1858 р. Саме тоді Тарас Шевченко повернувся із заслання. За десять років солдатчини поет дуже змінився, тому колишні друзі уникали зустрічей. У 1858 році в Петербурзі Гриць познайомився з Шевченком і став одним із небагатьох друзів. 
Гриць часто відвідував поета в його майстерні Академії мистецтв: говорили рідною мовою, співали українських пісень, часом плакали.
Після смерті Тараса Шевченка його друзі поклялися перепоховати тіло поета в Україну згідно з поетичним заповітом. Усі клопоти, пов’язані з перепохованням, українська громада доручила лікарю Олександру Лазаревському та художнику Григорію Честахівському. Гриць узяв відпустку на роботі на 28 днів, супроводжував труну з тілом поета з Петербурга на Україну, передав її родичам Шевченка в церкві Різдва на Подолі в Києві.
8 травня о сьомій годині ранку на пароплаві «Кременчук» Гриць від пристані і поплив по Дніпру до Канева. Він був одним з організаторів поховання на Чернечій горі біля Канева, де був колись козацький монастир, де поховано трьох гетьманів України. Разом із студентами Київського університету, братами й родичами покійного викопав могилу.
12-го числа Честахівський відвідав могилу, щоб перед від’їздом уклонитися другу, вийшовши на високу гору, побачив осиротілу могилу і не знайшов сили від’їхати. Вирішив виконати заповіт поета – насипати над ним високу могилу. Щоб наглядати за могилою, Григорій Честахівський поселився неподалік від могили на Чернечій горі. Гриць дбав насипав могилу. Коли до могили приходили селяни, читав їм твори Кобзаря, роздавав книжечки, розмовляв.
Владу налякало паломництво до Шевченкової могили, чутки, що в домовині заховано свячені ножі, за які начебто от-от візьмуться селяни й тоді почнеться нова гайдамаччина. Честахівський мимоволі опинився в ролі головного підбурювача, тому Київський генерал-губернатор князь І.Васильчиков змусив художника повернутися до Петербурга.
У Каневі Гриць закохався у Марусю Денисенко. Честахівський заручився з Марусею Денисенко і повіз дівчину до Петербурга. На жаль, руйнівну роль у стосунках молодих зіграла гормональна кортячка Панька Куліша. Залишився сум та віршовані послання Куліша «До Марусі Т*» і «До землячки».
Тарас Шевченко дарував Грицю немало своїх творів. Зробив Честахівський опис малюнків, офортів і речей Шевченка, що лишилися після його смерті. Змалював Честахівський олійні твори «Селяни біля труни Т.Г.Шевченка», «Труна Т.Г.Шевченка на пароплаві в дорозі до Канева» (знаходяться в Національному музеї Тараса Шевченка, м. Київ). Листи, нотатки й малюнки Честахівського виявилися літописом прощання з поетом, його похорону й перепоховання «на Вкраїні милій». Єдиний твір Григорія Честахівського як іконописця, що зберігся до наших днів, це ікона Святих Тарасія і Михайла (1867) – патронів Тараса Шевченка і Михайла Лазаревського у Вознесенському соборі м. Конотопа.
До 1883 р. Григорій Честахівський працював у Канцелярії Капітулу орденів. Коли ж старий художник лишився без роботи, Василь Тарновський запросив його жити в Качанівці. Десять років безвиїзно жив Честахівський у садибі мецената. Передчуваючи фініш, Григорій Честахівський у березні 1893 року поїхав у Петербург попрощатися з друзями. Він помер у Петербурзі. Його тіло Василь Тарновський перевіз до свого маєтку у Качанівці на Чернігівщині й поховав у парку. На жаль, могила до наших днів не збереглася. Похований Григорій Честахівський у високій могилі, насипаній у Качанівському парку на честь Т.Г.Шевченка. 
Залишити відповідь