На картині Яна Матейка (1838–1893) “С. Зборовський йде на смерть” (1860 р.) – останній чин гетьмана.
26 травня 1584 р. на головнiй площi Кракова за усним розпорядженням короля Стефана Баторія, який сказав: «Мертвий пес не гризе» (лат. Canis mortuus non mordet), канцлер стратив гетьмана українського козацтва Самі́йла Зборо́вського (Самуху).
Самійло Зборовський був молодшим із шести синів польського шляхтича, краківського каштеляна й володів містом Золочів Львівського повіту в Галичині. У молодi роки батько вiдправив Самiйла до двору польського короля. Там Зборовський створив своє родинне гніздо: одружився з красунею Софією, знайшлися їм сини Олесь і Самійло та донечка.
Зумів Самійло й нажити собі ворога. Ян Замойський мав підтримку короля Стефана Баторія, бо був одружений із сестрою вінценосного. Почалося з того, що Замойському було надано канцлерство, на яке заслужено претендував Андрій Зборовський, брат Самійла. Далі був образливий ґерць.
От Зборовський і покинув налагоджене й заможне життя й подався на Томакiвську Сiч. У 1581 р. родовитий шляхтич приєднався до січового товариства i невдовзi вправного рубаку обрали козацьким гетьманом. Займаючи цю посаду, Самiйло почав домовлятися з Туреччиною та Кримом щодо спільного походу на Персiю. Звісно, козаки не стерпіли цього: домовлятися за їхніми спинами. За це насипали гетьману в пазуху піску і вирішили втопити. Ледь відпросився Самійло. Вiдомо, що гетьман здiйснив похiд проти турок у районi Буго-Днiстровського лиману.
Через деякий час Зборовський наважився навiдатись на батькiвщину. У квітні 1584 року С.Зборовського у палаці в Пекарах, де він гостював у сестри та племінниці, вночі схопив коронний канцлер Ян Замойський.
26 травня 1584 р. його було страчено. С.Зборовський став символом приватної помсти канцлера та короля, прикладом порушення закону, мучеником в ім’я шляхетських вольностей.
Залишити відповідь