Граф Розумовський Лев Кирилович був п’ятим сином гетьмана Кирила Розумовського та Катерини Наришкіної, у яких було одинадцять дітей: шість синів та п’ять дочок.
Народився 8 січня 1757 р. Щорічний прибуток гетьмана складав 600 000 рублів, тому він дозволив собі і дітей на світ пускати, і найкращу освіту їм дати. Для нащадків гетьман відкрив спеціальну «академію», своєрідний закритий ліцей, найняв для цього на Василівському острові в Санкт-Петербурзі великий будинок-палац і найкращих викладачів Європи. Пізніше Лев Кирилович був відряджений за кордон (м.Страсбург, Франція) для продовження навчання.
17-річним Лев був зарахований до складу посольства князя М. Рєпніна в Стамбулі (Османська імперія). Після повернення до Санкт-Петербурга служив у лейб-гвардії Семенівського полку. 25-літній полковник був переведений на посаду генерал-ад’ютанта князя Г. Потьомкіна. Брав активну участь у російсько-турецьких війнах; командував єгерськими полками під проводом фельдмаршала О.Суворова, був черговим при князеві М. Рєпніні, відзначився у 1789 році в битвах при Ісакчі, Ізмаїлі, Бендерах. Того ж року за бойові заслуги підвищений до чину бригадира, у 1790 році став генерал-майором. У 1791 році за участь у битві при Мачині (Добруджа) відзначений орденом св. Володимира 2-го ступеня.
Лев отримав від батька український маєток «Карлівка», вотчини в Можайському повіті, а також Петровське-Розумовське. У 1796 р. вийшов у відставку за станом здоров’я, після чого вирушив на лікування за кордон. З 1800 року оселився в Москві, розкішний будинок і один із перших зимових садів міста вабили гостей. Палац Розумовського був добре відомий усій Москві своєю гостинністю та балами. Добродушний і гречний господар заворожував гостей. Він любив книги, науки, мистецтво, музику. Його веселі, милі історії не забувалися: Лев гаркавив від природи, хронічний нежить надавав голосу пікантності.
На одному з балів 45-річний Лев Кирилович закохався у 30-річну княгиню Марію Григорівну Голіцину (уроджену В’яземську).
Зв’язок був таким бурхливим, що Розумовський хотів викликати чоловіка коханої на дуель, але передумав. Лев Кирилович використав слабинку Голіцина – зелений стіл. Він сів з князем грати в карти (фараон) і упродовж ночі вигравав. Нарешті «усьо пропало!» – Голіцин програвся до цурки. Тоді Розумовський запропонував поставити на кін княгиню. Коли Олександр Голіцин обурився, граф зібрався додому і попросив розплатитися. А чим? Знову за стіл, і знову в пух і прах.
Князь розплакався, потім узяв дружину і підвів її до Розумовського. «Чого мені чекати, Леве Кириловичу?» – запитала сумна пані. Ніч добігала кінця і вони разом поїхали в маєток до Лева Розумовського.
Чоловіки залишилися друзями, за згодою двох сторін Голіцини розлучилися (а тільки таке розлучення давало право на шлюб). Лев із Марією обвінчалися у його підмосковній церкві та поїхали до татка в Батурин. Прожили Лев та Марія в шлюбі щасливих 16 років.
Втім молодята не позбулися князя: той частенько обідав у Розумовських, інколи їздив із Марією в театр.
Ах, як усі шипіли, перемивали кісточки! Як пхикав старий гетьман! Та весела красуня розтопила кригу в душі Кирила Григоровича.
А натовп приборкав цар-батюшка. На балу в І.Гудовича, де було подружжя Розумовських, несподівано з’явився Олександр І. Він демонстративно пройшов через всю залу, підійшов до Марії Григорівни і звернувся до неї з такими словами: «Пані графиня, дозвольте запросити Вас на полонез!». Після цього вишикувалася черга бажаючих отримати запрошення на бенкет у палац Розумовських на Тверській (нині в їхньому домі англійський клуб).
У 1812 році, під час наступу військ Наполеона на Москву, виїхав з родиною до м. Тамбов. По закінченні воєнних дій повернувся до Москви (маєток Петровське), де мешкав до кінця життя.
Помер 21 листопада 1818 року. Похований на цвинтарі Донського монастиря (м. Москва).
Марія його пережила на 47 років, більше не одружувалася, берегла пам’ять про коханого чоловіка. Історію їхнього одруження використав Михайло Лермонтов при написанні поеми «Тамбовська скарбничиха».
Залишити відповідь