– Сил моїх немає на ці уроки! – ниє Хомівна, явно залучаючи мене до виконання якогось завдання, і я здаюсь:
– І від чого там пухне твоя голова?
– А ти уяви: тре написати дві сторінки про вербу на географічній карті України. Я ж і так про вербу, і сяк, а воно – ніяк. Знайшла, що у 1790 році до Пологівського району Запорізької області прибули переселенці зі слободи Вербки (Полтавщина). Вони оселилися в місцевості, яку назвали с. Вербове. Це ж дві назви, один абзац. Де я їй більше знайду.
– Як це де? На карті.
– Розумна жона, як повна діжка пшона… А ти сама спробуй знайти!
– Все, здаюсь! Давай шукати твою вербу… Перш за все, у світі існує багато видів верби, кожна має свою назву. Давай, згадуй…
– Ти ба! Я знаю, що у нас вербА, у москалів – вЕрба та ива. І усьо…
– Та ні, трохи не так. У світі існує 350 видів верби, в Україні – 30. У москалів «ива», а у нас «шелюга». Наприклад, тільки високо в Карпатах росте сіра верба та кущова лоза (ницелоз, вухата, шелюга червона, попеляста, кошикарська (прутовидна – корзиночна, конопляна). «Ива остролистая» – гостролиста верба, або шелюга жовта; червона шелюга – краснотал (тал – тюркською верба). Маємо різновид верби і краснотал, і чорнотал (чорноліз). Є річка Талова на Луганщині, с. Талове постало з 50 козацьких хуторів у 1815 році.
Відоме містечко Тальне, Черкаської області. У цьому місті України народився дід Панас, Петро Вексляров — український актор театру та кіно, телеведучий вечірньої казки. Єдиний із українських кіноакторів, хто знав російську мову зі словником, тому його завжди дублювали.
Тут є мисливський замок графа Шувалова у формі французьких замків епохи Ренесансу.
– Найпоширеніший різновид – найвища верба (до 25 метрів), вона має назва «біла верба», у росіян – «ветла» 
Фото Ігоря Козицького
Пам’ятаєш, у Щоголева «Густими гілками покрита й повита. На райській долині стояла рокита»?
– Ну… А верба тут до чого?
– Як до чого? Крихка, ламка верба і є рокита (рос. ракита). На річці Мжа, в місці впадання в неї річки Мокра Рокитна, у 1699 році козацьким полковником Федором Григоровичем Донець-Захаржевським було засноване с. Рокитне Харківської області. 
Там і понині є Миколаївська церква 1805 року, 
палац ХІХ століття.
На Київщині у 1590-1593 рр. Рокитне належало Кшиштофу Косинському. Саме право на Рокитне породило ворожнечу між Косинським та Янушем Острозьким.
Є у Львівській області місто Самбір, якому дала назву верба-самбірка з червоним пруттям. Тут народилася дочка самбірського старости Марина Мнішек.
– Отакої, я, значицця, на карти нарікаю, а сама тридцяти видів верби не знаю… Це ж 30 назв! До Вербної неділі вивчу!
– А ти завітай на сторінку Ігоря Козицького у фейсбуці та заодно подивись довідники
А. Коваль, Знайомі незнайомці, К., 2001, С. 81;
М. Янко Топонімічний словник-довідник УРСР, К., 1973, С 128
