Кажуть, «Верн» кельтською – скеля, Жуль Верн і Вернадський – однокореневі прізвища. Литовський шляхтич Дмитро Верна – воював у війську Богдана Хмельницького проти поляків. Саме цей Верна, якого згодом схопили та стратили поляки, і започаткував рід Вернацьких. Його діти: Іван, Степан та Микифор Верна служили старшинами війська Запорізького. А онуки стали Вернацькими: Іван Іванович – випускник Києво-Могилянської академії. Після знищення Запорізької Січі у 1775 році переселився на Чернігівщину і став священиком у селі Церковщина Березенського повіту. 17 липня 1786 року він був занесений до родовідної книги Чернігівської губернії.
Васи́ль Іва́нович Верна́цький народився в Києві, випускник Києво-Могилянської та Московської військово-медичної академій, військовий лікар. Коли французькі війська взяли у полон лазарет, яким керував штаб-лікар В.І. Вернацький, то з’ясувалося, що там, окрім російських солдатів і офіцерів, лікувалося близько тисячі французів, італійців та австрійців. За те, що лікар Вернацький однаково уважно ставився до всіх поранених, Наполеон І нагородив його орденом Почесного легіону (фр. Ordre national de la Légion d’honneur) — вища нагорода у Франції, яка присуджується президентом республіки за військові або цивільні заслуги. Девіз ордену — Honneur et patrie («Честь і Вітчизна»).
Повернувшись додому, працював у Київському військовому госпіталі, одержав чин колезького радника. Василь Іванович одружився з молодшою на 10 років за нього Катериною Яківною Короленко — рідною сестрою діда письменника В.Г. Короленка, троюрідного брата Володимира Івановича. Подружжя оселилося у Києві, де навесні 1821 року в них народився син, якого на честь діда назвали Іваном. У 1826 р. рід отримав дворянство і нове написання прізвища – Вернадські.
Батько Володимира Вернадського — Іван Васильович закінчив університет Св. Володимира, кілька років вивчав політичну економію за кордоном. Завідував кафедрою політекономії в Київському університеті. У 28 років професор одружився з молодшою на 10 років дочкою відомого економіста Миколи Шигаєва — Марією. 
Він коли отримав як придане першої дружини маєток з кріпаками, одразу звільнив їх.
Дворянська сім’я Марії дала гарну домашню освіту. Під впливом чоловіка молода допитлива жінка приступила до вивчення політичної економії.
Молода сім’я переїхала до Москви, де Іван Васильович викладав політекономію і статистику в Московському університеті. Згодом перебралися до Петербурга, де І.Вернадський обійняв посаду професора Головного педагогічного інституту. Батько майбутнього академіка любив грати в шахи і очолював Петербурзький шаховий клуб. Він був знайомий з багатьма великими українцями того часу: Тарасом Шевченком, Пантелеймоном Кулішем, Михайлом Максимовичем, Миколою Костомаровим та іншими – про яких пізніше з хвилюванням розпитував Володимир. 1857 року Іван Вернадський взявся видавати щотижневий популярний журнал «Экономический указатель». У журналі Марія Вернадська помістила без свого підпису цілу низку статей, які вирізнялися власним поглядом на речі, цікавою подачею думок, мали великий успіх у читачів. М.Вернадській також належить «Опыт популярного изложения основных начал политической экономии». Вона переклала з англійської твір міс Мар’єт «Понятия Гопкинса о народном хозяйстве», а з французької «Начала финансов» Гарніє. Марією Миколаївною батько Володимира прожив усього десять років. Вона рано померла, залишила йому сина Миколу.
Вдруге 41-річний Іван Васильович одружився з двоюрідною сестрою покійної Марії – дочкою поміщика-дворянина 25-літньою Ганною Петрівною Костянтинович. Її батько Петро Христофорович Костянтинович – нащадок старовинного українського роду, бойовий генерал. Рідний дядько Ганни — Микола Іванович Гулак — був членом Кирило-Мефодіївського товариства. Рідний брат Ганни — Олександр Константинович — 16 років був губернатором Бессарабії. Ганна виховувалася в приватному пансіоні ім. Левашова в Києві. У Петербурзі кілька років співала у хорі композитора Мілія Балакірєва. Викладала музику та співи. У спогадах Володимир Вернадський писав: «Мати, дуже музична, з великим голосом (мецо-сопрано) чудово співала українські пісні; бували вдома і хорові співи».
12 березня 1863 р. у подружжя народився син Володя, наступного року з’явилися — сестри-близнючки Катерина та Ольга. У 1874 р. родина Вернадських пережила страшне горе: помер 23-річний Микола, який щойно закінчив юридичний факультет Харківського університету. Це був талановитий художник, поет, який цікавився філософією та історією.
На початку 1881 року у Івана Вернадського стався другий напад інсульту. Після паралічу почалося повільне вмирання, яке розтягнулося на три роки. Іван Васильович втрачав спроможність ходити, писати, але до останніх днів зберігав здатність мислити. Про батька В. Вернадський писав: «Це була прекрасна людина. Він був дуже гарячий і запальний, особливо в молодості, але був людиною ясного розуму, чудово ніжної, м’якої душі; йому бракувало тільки сили і наполегливості в характері, і цей недолік мав на нього великий вплив».
Усе життя Володимир Вернадський боявся повторити останні дні тата, але не оминув.
Залишити відповідь