Провесінь, пахне весною і пробудженими бруньками. На форзиції вони вже готові бризнути сонячними пелюстками. Майже місяць вона цвіте і тільки потім розпускаються листочки. За цю особливість пропускати вперед квіти рослина отримала назву – форзиція (лат. Forsythia) від латинського Forza – вперед. Ви ж з дитинства пам’ятаєте вираз «дати фори», тобто пропустити вперед. Це не тільки девіз республіки Італія: Avanti, Italia! Forza, Italia (Італія, вперед!), а й вигук схвалення у театрах.
Оскільки ми часто забуваємо назву куща, шукаємо іноземних родичів слова:
– Подвійний аркуш паперу, що з’єднує оправу книги з першою чи останньою сторінками, ми називаємо фОрзац.
– Однорідним є й слово форвард – нападаючий передньої лінії у футболі, хокеї.
Латинський корінь породив відомі нам німецькі слова:
Форе́йтор (нім. vorreiter, від vor — спереду і reiter — вершник) — дрогаль, який сидить на одному з коней.
Форштадт від старого німецького Vorstadt – передмістя. У моєму рідному Запоріжжі, коли для військових будували форт на Малому ринку, будівельники (не українці, а каторжні та втікачі-кріпаки з московії) жили у форштадті на Анголенка. Тоді і з’явилися прізвища на кшталт Форштадський.
– Фарватер? Ні, це слово не однокореневе; воно походить від англійського fair water — вільна вода.
Запам’ятали, ботаніки? Форзиція!
А я не забуваю спогад друга Валерія Сніжка: «Коли перевезли загиблих у концтаборах Стуса, Литвина, Тихого і поховали на Байковому цвинтарі, я разом із Володєю Тихим, ще був СССР, посадили біля хрестів форзицію та барвінок. Коли хрести спалили, форзиція загинула, барвінок лишився».
