– Яке ж це давнє, духмяне слово ясмин! Пахощі цієї ліани були відомі нашим козакам, бо يسمين (yasmīn), турецькою (yasemin), то поширене жіноче ім’я в Криму. Отак і прижилося в наших степах чарівне слово «ясмин».
Пригадали, у поета-вояка Юрія Дарагана:
« мереживо розквітлого ясмину,
крізь ажуровість запашних кущів,
ясмину мрії линуть до небес»?
А коли на наші степи окупанти окошилися, тоді, ті, хто рідної мови стидався й до французької вдавався, почали тую квітку називати жасмин, бо так бач у французів – jasmin, у німецькій Jasmin, у португальській – jasmin.
Але будьте уважні: жасмин – ліана, з квітів якої виготовляють чай, 
. а кущ чубушника помилково часом називають жасмином і навіть намагаються з нього робити гербату.
Отак, козаче, квітка одна, а назви дві: панську чи людську сам обери.
Залишити відповідь