37-річний Орест Кіпренський хлюпостався в щасті: він живе у Римі, обійшов пів Італії, його цінують, він має багато замовлень. Лестить, що його частенько називають Ван Дейком, що йому замовили автопортрет для галереї Уффіці у Флоренції.
Славу й розголос принесли картини «Садівник» («Солодкий сон», 1817), «Дівчинка з маковим вінком і гвоздикою в руці» (1819), але, де щастя, там вигулькують сіамські потвори – заздрість і брехня.
І на професора, радника Імператорської Петербурзької академії мистецтв, члена Неаполітанської академії полилися брудні вигадки, гадами засичали «добродії»:
– Як Ви не знаєте, що дозволив собі цей вискочка (про О. Кіпренського) з крихіткою Мауріччією? Звісно, тепер він може говорити, що пожалів десятирічну сироту і віддав її до монастиря, оплатив її навчання… 
– А пам’ятаєте його натурницю? Так саме ту, яку вбили. Знаю з перевірених джерел, що Орест доклав до цього свою руку….
Довелося Кіпренському повертатися на батьківщину. Дорогою він затримався в Марієнбаді, де спілкувався з Й.В Ґете, двічі малював його.
У Петербурзі його очікував холодний прийом і ті ж самі плітки. Найкращий портретист імперії не мав власного кутка, відчував брак замовлень… Художник болісно переживав і зважився на еміграцію.
Знову розкішна земля Італії, але немає п’янкого успіху. Орест Кіпренський без замовлень, без посади. Він робить неймовірні зусилля: заробляє кошти, розплачується з кредиторами. Удалося художнику відшукати свою маленьку Маріуччію, повернути її до Риму, заручитися. Аби одружитися з коханою Анною-Марією Фалькуччі (Маріуччією), прийняв католицтво. І у липні 1836 р. вони обвінчалися.
Та закоханість і життя в коханні – різні речі. Родинного щастя художник не зазнав: молоді часто сварилися, чоловік жорстоко запив. Він не хотів йти додому, блукав, нерідко ночував на вулиці. Зрештою 54-річний майстер застудився, захворів на запалення легень і 17 жовтня 1836 р. на четвертому місяці після одруження пішов у світ без цькування та брехні.
20 колег-художників зібрали 400 рублів і поставили мармурову плиту пам’яті померлому.
Залишити відповідь