Сталося так, що нащадки козака Тимохи потрапили в кріпацтво. Народився на Сумщині кріпак Прокіп Тимофійович Тимошенко.
Прийшов він у світ у панській садибі, отримав домашню освіту, потім закінчив у Харкові курси землемірів, багато й тяжко працював, складав капітал. Нарешті став бізнесменом, орендував старовинний панський маєток Кандиб у селі Шпотівка Конотопського повіту. На тридцятому році Прокіп зважився посвататися до Юзефіни Яківни Сарнавської, доньки відставного військового. Дівчина була на 8 років молодшою за нього, закінчила жіночу гімназію (Фундуклеївську) у Києві. Навесні молоді кохання засівали, а з 23-го грудня первістка Степана колихали. Гарненький, розумненький малюк удався; гралася з ним Юзя як із останньою іграшкою. Та й Прокіп тішився, справи його стали кращими, от і переїхала родина до села Базилівки, де вони орендували маєток поміщиці В.П.Гамалії (у дівоцтві Скоропадська). У тій гетьманській садибі знайшлися у Прокопа та Юзі Сергій, Володимир і Анна.
Дитячі роки Тимошенків проходили серед сільських дітей. Першою вчителькою хлопців була мама, а потім їх навчав і готував до вступу у Роменське реальне училище педагог Михайло Коваленко.
Старшого Степана Тимошенка світ називає батьком американської прикладної механіки. Як це сталося?
Наприкінці травня 1889 року Степан успішно склав вступні іспити до училища. Тимошенко був першим учнем класу, хоча доклав багацько зусиль до вивчення російської мови, бо у батьківському домі спілкувалися тільки українською. Сім років навчання Степан сидів за однією партою з Абрамом Йоффе – майбутнім «батьком радянської фізики».
Закінчив Степан училище в 1896 році, і вступив одразу до двох петроградських вишів: Інституту цивільних інженерів та Інституту шляхів, одного з найкращих навчальних закладів Російської імперії (йому й віддав перевагу). Цікаво, що на першому курсі необхідно було вивчати вищу математику — 5 лекцій на тиждень, фізику — дві лекції, хімію — три, основи механіки і статики — дві, будівельне мистецтво — дві і богослов’я — одну. 1900 року Степан Тимошенко успішно закінчив інститут, відбув рік обов’язкової військової повинності у саперному батальйоні у Петербурзі. Після служби його прийняли лаборантом механічної лабораторії Шляхового інституту. У 1902 році Степан одружився зі студенткою медичної школи Олександрою Архангельською, яку знав із студентських років. Сім’я швидко збільшувалася: Ганна, Григорій та Марина.
Молодий науковець здійснив поїздку до Берліна, Мюнхена, провідних лабораторій вищих технічних шкіл, а 1905 року у зв’язку з закриттям інституту виїхав за кордон до Німеччини. От коли у нагоді стали досконалі знання німецької, французької та англійської. 8 січня 1907 року найбільша аудиторія у Київському інституті була переповнена: тут відбулася вступна лекція Степана Тимошенка. Вона перевершила усі сподівання, з цього часу він вів наукову та викладацьку роботу в інституті. У 28-річному віці Степан Тимошенко очолив кафедру опору матеріалів у Київському політехнічному інституті. У 33 роки опублікував підручник із опору матеріалів. За підручниками сина кріпака навчалися інженери кількох поколінь безлічі країн. За розробку теорії пружності, створення курсу будівельної механіки Тимошенку присуджують премію і золоту медаль імені Журавського (він був першим і останнім лауреатом цієї премії).
Під час першої світової, коли виникла проблема збільшення пропускної здатності залізниць, було встановлено поняття «балка Тимошенка». У 1917-20 рр. С.Тимошенко – професор Київського політехнічного інституту, він стає одним із 12 академіків АНУ, директором Інституту технічної механіки Української Академії наук. Коли до Києва увірвалися більшовики, Степан Тимошенко – тиха, спокійна, кабінетна людина – на знак протесту пішов у армію Денікіна. Коли ж у 1920 році він побачив, як денікінці зривали табличку «Українська Академія Наук», зірвав власні погони.
Почалася еміграція. Степан Тимошенко очолив кафедру опору матеріалів у Загребі (там визнавали російські дипломи). Старші діти Анна і Григорій за порадою батька вступили до Берлінського політехнічного інституту.
У 1922 р. вчений прийняв пропозицію і виїхав до США разом із дружиною та молодшою донькою Мариною. 9 років очолював кафедру у Мічіганському університеті, 18 років – викладав у Стенфорді. Нарешті 65, пенсія!!! Вчений подав у відставку, але її не прийняли. Для Америки це унікально! Ще десять років професор читав лекції, перевидавав свої підручники. Степан Тимошенко – член 16 академій світу!
Після похорону дружини українець переїхав до дочки у Німеччину. Двічі приїздив до України, зустрічався з другом дитинства А.Йоффе. Старший син Прокопа Тимошенка був довгожителем, прожив 94 роки, похований поряд із дружиною.
Його середній брат Сергій Тимошенко – людина енциклопедичних знань, архітектор, закоханий у козацьке бароко, батько українського модерну в архітектурі.
Початкову освіту Сергій теж здобув вдома. Як і старший брат закінчив реальне училище у Ромнах. Потім навчався в Інституті цивільних інженерів у Петербурзі. Був активним учасником Української студентської громади. Під час студентських демонстрацій його двічі (у 1902 і важче в 1905 році) побили, лікарі ледве врятували життя, але втратив одне око.
По закінченні інституту працював архітектором у Ковелі,
Києві (будинки Юркевича та Лаврентієва в українському стилі),
Тимошенко мав у Харкові власне бюро-майстерню, яке виконувало різні проекти цивільного і промислового будівництва (також будинки в українському стилі Попова, Бойка, проекти міст-садів),
Лубни (каплиця-усипальниця Шеметів, Михайла Казимировича, його дружини і дочки).
З 1917-го року член Центральної Ради, міністр шляхів уряду УНР, уповноважений уряду УНР на переговорах з урядом Війська Донського для координування спільних антибільшовицьких військових операцій. У 1919 — 20 рр. був міністром шляхів; учасник Другого Зимового походу, бою під Базаром.
Наступні роки працював архітектором у Львові (церкви у Клепарові та Левандівці; монастир студитів у Зарваниці; церква у Бориславі).
Одну з вулиць Львова названо вулицею Братів Тимошенків.
Сергій в еміграції був професором, ректором Господарчої Академії в Подебрадах. Високий, худорлявий Сергій дружив із товстуном Іваном Шовгеновим, батьком Олени Теліги. Живучи у Луцьку, С Тимошенко обирався послом і сенатором польського сейму. Після війни завдяки молодшому брату Сергій із родиною перебрався в США. Останні роки життя провів у Пало-Альто в Каліфорнії, займався архітектурними студіями. Він започатковував модерний український стиль в архітектурі – в Грузії і Росії, Україні і Польщі, Чехії і Канаді, Парагваї та Аргентині зведено понад 400 будівель за його проектами.
6 липня 1950 р. Сергій Прокопович Тимошенко помер від серцевого нападу.
Сергіїв син Олександр був головним архітектором метро у Вашингтоні, зводив хмарочоси в Нью-Йорку. Був фундатором Товариства українських інженерів Америки.
Народився Володимир Тимошенко 25 квітня 1885 р. у с. Піпотівці на Чернігівщині. Володимир отримав майже таку освіту, як і старші брати. Закінчив Інститут комунікацій та економічного відділу Політехніки в Петербурзі (1911) працював у Міністерстві шляхів та хліборобства. У 1917 переїхав в Україну і був економічним консультантом українських урядів та керівником Інституту економічної коньюнктури при Українській Академії Наук. У 1919 році — економічний радник української дипломатичної місії на мирну конференцію в Парижі.
На еміграції у перебував спершу у Відні, а потім (з 1922) у Празі, де був професором УВУ та УГА. був обраний ректором Українського Вільного Університету. Одержав стипендію Рокфеллера, поїхав 1926 до США (докторат із економічних наук у Корнельському університеті), де з 1928 й залишився.
До 1934 року Володимир Прокопович Тимошенко викладав економічні науки в Мічіґанському університеті, 1934-36 рр. — науковий дорадник у Вашингтонському міністерстві, був членом уряду Рузвельта. У 1936-50 рр. — професор Стенфордського університету, одночасно працював у Інституті харчування. автор понад 50 наукових праць.
Помер Володимир Тимошенко 1965 року в Менло Парк (Каліфорнія).
Тільки менша сестра Анна Тимошенко не змогла вирватися за кордон, тому й загубилися сліди кріпачки комуністичного раю.
Залишити відповідь