13 жовтня 1803 р. у с Нове Село, Жовківського обводу (округу), тепер Жовківського району Львівської області, народився український педагог, поліглот (володів польською, німецькою, російською мовами, знав латинську та грецьку мови), етнограф Григорій Степанович Ількевич (літ. псевдо — Мирослав Ількевич, Мирослав з Городенки).
Селянський син, греко-католик шкільну освіту здобув 1820 у Жовкві, потім склав екстерном іспити на нар. учителя (1822). Учителював у Коломиї (1824—35) й Городенці (1835—41). З 1820 р провадив етнографічні експедиції. Опублікував статті з етнографії: “Забобони, що існують між простим народом у Галичині” (1836), “Про українську міфологію відповідно до народних переказів” (1839), “Звичаї народу на Волині” (1840). У 1841 р у Відні видав “Галицькі приповідки й загадки, зібрані Григорієм Ількевичем”, що містили 2700 українських народних прислів’їв, приказок і 60 загадок.
Підтримував зв’язки з гуртком “Руська трійця”. Із “Збірника українських історичних пісень” (рукопис зберігається у Львівській науковій б-ці ім. В. Стефаника АН УРСР) дещо опубліковано в “Русалці Дністровій” та етнографічно-фольклорних виданнях Якова Головацького.
Помер 38-річний Григорій Ількевич навесні 1841р у м. Городенка, тепер Івано-Франк. обл.
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
