Є́длічки – родина піаністів, педагогів. З походження чехи. В Україні найбільш відомі троє Єдлічків:
Двоє братів жили й творили в Полтаві, де й упокоїлися:
старший брат Венцеслав Венцеславович (1817-1880);
молодший брат Алоїз Венцеславович (1821-1894).
Піаніст Ернст Єдлічка (1855-1904), син Алоїза, народився в Полтаві.
29 вересня 1817 р у м Кукленах (тепер у складі міста Градець-Кралове, Чехія) народився Венцеслав Венцеславович Єдлічка (чеськ. Jedlička). Освіту здобував у Празі у Вищій технічній школі (1839–1841), потім у Празькій консерваторії. Від 1844 року мешкав у Полтаві, де концертував. Працював учителем музики в маєтках полтавських поміщиків. У 1845 р у селі Веселому Подолі на Полтавщині у маєтку поміщика Андрія Родзянка познайомився з Тарасом Шевченком. Під час роботи над своєю поемою «Єретик» Тарас Шевченко листувався з Венцеславом Єдлічкою. З листування поета відомо, що «домовий навчатель музики» залишив у себе на опрацювання вірші Шевченка.
У 1848 р. коли Венцеслав викладав музику у палаці Родзянків, до нього приїхав молодший брат Алоїз,
піаніст, випускник Празької консерваторії, учень Діоніса Вебера та Джованні Баттіста Горджіані. Закінчив консерваторію, грав в оркестрі в Італії, у 1843–47 роках мешкав у Петербурзі.
У Полтаві брати дали кілька концертів, після яких начальниця полтавського Інституту шляхетних дівчат Софія Засс запросила братів Венцеслава й Алоїcа Єдлічек на посаду викладачів музики. Венцеслав обіймав посаду старшого викладача музики упродовж 31 року (1848–1879); Алоїз був його помічником і вчителем італійського співу 44 роки (1848 – 1892). Серед вихованців Алоїза Венцеславовича – інститутка О. Сантагано-Горчакова. Автор фортепіаних попурі «Квітоньки України» (увійшов цикл п’єс, присвячений Т. Шевченкові, обробки українських народних пісень), мазурок, романсів. Здійснив редакцію музики Опанаса Марковича до «Наталки Полтавки» Івана Котляревського. Упорядник зб.: «Зібрання малоросійських народних пісень» (1861), «Сто малоросійських народних пісень» (1869), «Вибір улюблених малоросійських народних пісень, аранжированих для одного голосу з акомпанементом фортепіано» (1881).
Також Алоїc Єдлічка навчав грі на фортепіано вихованців Полтавської першої чоловічої гімназії. Серед його учнів був Михайло Старицький, брати Родзянки. Тарас Шевченко захоплювався віршем Якова Щоголева «Гречкосій» («У полі»), який називав «Казаночком». Музичні крила цій поезії дав Алоїз Єдлічка.
Разом брати (австрійські піддані) організували у Полтаві чесько-польський хор, до репертуару якого входили російські й українські пісні в обробці Алоїза Єдлічки.
07 (19) листопада 1880 р. в Полтаві «від нервового удару» помер австрійський підданий колезький асесор і кавалер Венцеслав Венцеславович Єдлічка, 63 роки.
27 вересня 1894 р. у Полтаві помер 73-річний Алоїз Єдлічка, український композитор чеського походження, піаніст, хоровий диригент, педагог, фольклорист, автор власних п’єс і романсів. Алоїз Венцеславович Єдлічка (1821-1894), молодший брат піаніста Венцеслава Єдлічки (1817-1880), батько піаніста Ернста Єдлічки (1855-1904).
