15 серпня 1873 р. на хуторі Романці у присілку с. Конюшків на Бродівщині народився Йосип Якович Застирець. Батько походив з литовсько-руської родини Партицьких. Дід — Василь Застирець — закінчив богословські студії, але не висвятився, проживав на своєму хуторі Романці, мав млин, пасіку, 115 морґів лісу.
7-літнім Йосиф був свідком збройного нападу двірської служби дідича-сусіда, які отримали від пана наказ захопити або знищити млин
Освіту Йосиф здобував у народній школі у Львові, потім – німецькомовна Бродівська гімназія, Львівська генеральна греко-католицька духовна семінарія; вивчав богослов’я (1893—1895), історію та німецьку мову (1895—1897) на філософському відділі Львівського університету.
2 лютого 1898 у Львові Йосиф Застирець узяв шлюб із Омеляною з Глібовицьких, дочкою пароха Накваші о. Олександра Глібовицького. Знайшлися їм діти: дочка Ірина, син Роман.
Був викладачем Бережанської, а згодом Тернопільської гімназій. Підготував друге видання «Русалки Дністрової», надруковане 1910 р. у Тернополі. Це було перше видання збірки, здійснене на території Україні. Друге видання «Русалки Дністрової» з дарчим автографом Й. Застирця з датою 10 березня 1910 р. зберігається сьогодні у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника АН УРСР.
На початку першої світової у Бродах Застирця заарештувала російська окупаційна влада та ув’язнила у Бродах.
У 1915 р. у Відні Йосип Застирець захистив докторську дисертацію (праця «Beiträge zur Geschichte des Krimkriegs») з філософії. Гімназійний професор, доктор філософії, керівник учительського закладу Йосип Застирець 26 листопада 1915 р. висунув кандидатуру «великого Провідника свого народу, міжнародного генія», «справді найвизначнішого письменника сучасної Європи» Івана Франка на здобуття нобелівської премії з літератури, акцентуючи увагу на політичних заслугах І. Франка. У документі, що зберігається в архіві Шведської академії під № 19 за 1915 р., на сторінках 6—7 можна прочитати: «№ 4. Іван Франко».
Кандидатуру І. Франка підтримав шведський історик Г. Гярне (Упсальський університет).
Є чітко розписані етапи проходження документів у Нобелівському комітеті:
– вересень — прийом пропозицій;
– лютий (наступного року) — кінець прийому заявок;
– квітень – травень – відбір кандидатів;
– червень—серпень — вивчення доробку кандидатів;
– вересень—жовтень — засідання членів комітету й визначення переможців.
Як бачимо, лист Й. Застирця прийшов із запізненням. Наступного, 1916 року, кандидатура видатного українця теж не розглядалася, бо 28 травня Франко пішов з життя. Згідно зі «Статутом установ Нобеля» померлий кандидат вибуває зі списку претендентів. У історії Нобелівських премій були випадки, коли нагороду присуджували посмертно, але на І. Франка це не поширилось.
Чому на офіційному сайті Нобелівського комітету інформація про І. Франка та його претензії на премію відсутня – не знаю.
Після повернення до Львова у листопаді 1917 поновив викладання у Львівській академічній гімназії, де працював до виходу на пенсію в листопаді 1929. Заснував і видавав (спільно з Антіном Лотоцьким) щоденну газету «Нова рада» (Львів, 1919–1920). Був головою читальні товариства «Просвіта» та гуртка — «Рідна школа» у Львові (нині терени Стрийського району міста).
Останні роки життя мав інсульт, був паралізований. Помер 69-річний Йосиф Застирець 15 січня 1943 у м. Львові. На похоронах у катедрі святого Юра Йосиф Сліпий виголосив проповідь.
Залишити відповідь