Усе в світі є дуже простим. Наприклад, народився хлопчик у день Нестора – літописця і отримав ім’я – Нестор. Батька звати Максим – значить Максимович, прапрадід (теж Максим) дав прізвище родині – МаксимОвич. Отак і благословився на світ двічі Максимович. Правда, було то давненько, 1742 року в родині священика, настоятеля церкви Успіння Богородиці, що в містечку Веприк Полтавського полку.
Батько не тільки породив, а й хрестив і виучив сина. Любив хлопчина перетинати місцеві ставки, річки Псел і Веприк; пастися на шовковиці та маслинці; на гриби полювати та трави збирати. Після батькової науки віддали Нестора до Києво-Могилянської академії. Отут деякі спробували покепкувати з двічі Максимовича, але життєрадісний дотепник Нестор додав до прізвища «добавку» – Амбодик («ambo olie» у перекладі з латинської «скажи двічі»), що звучало як ґречне нагадування, що в імені двічі повторюється Максимович.
Навчався Нестор Максимович успішно, активно захищав права студентів. Так, у 1763 році префект Орловським запровадив покарання студентів лозинами. Студенти попередили, що не бажають навчатися під опікою Орловського і змушені будуть «розійтися в інші місця» для завершення навчання. На підтвердження цієї заяви Нестор Максимович і його друзі не прийшли на заняття після літніх канікул. І Київський митрополит перевів Орловського на іншу посаду.
У свої 25 років Нестор Максимович прийняв несподіване для себе рішення – присвятити своє життя медицині. Після лекцій латиною та українською мовами почав «штудіювати» в Госпітальній школі при Санкт-Петербурзькому сухопутному госпіталі медичну науку від німецьких викладачів. Але самовпевненість, пихатість зарозумілих іноземців принижувала українців. І троє друзів Мартин Тереховський, Олександр Шумлянський і Нестор Амбодик стали студентами Страсбурзького університету, перебиваючись із хліба на воду, полтавці успішно навчалися й отримали стипендії з відсотків із капіталу, який заповідала княгиня Катерина Голіцина-Кантемир для «беспрерывнаго природных россіян акушерскому делу обучения в чужих краях».
Нестор блискуче захистив дисертацію на ступінь доктора медицини. Сам декан факультету Страсбурзького університету Шпільман вручив йому докторський диплом із відмінним атестатом. Але не одразу повернувся додому: ще рік вивчав кращий досвід німецьких лікарів.
Після повернення до Петербурга першого в історії царській Росії вітчизняного доктора наук, йому не дуже зраділи, тому не визнали диплом без екзамену-підтвердження. Нестора Амбодика призначили лекційним доктором фізіології, медико-хірургічної практики і лікарських рослин до Кронштадського госпіталю. Українець, який мав ґрунтовні знання й практику акушера, визнав це принизливим і добряче обурився. Саме в цей час пішов на пенсію професор Петербурзької акушерської школи Андрій Ліндеманн, а кандидатів на його місце з числа іноземців не було. І тоді на місце Ліндеманна призначили «російського вченого» українця Нестора Максимовича Максимовича. Він став професором Санкт-Петербурзької «бабичьей школы», викладав акушеркам, учням у двох госпіталях, «подлекарям». Цікаво, що він почав першим читати лекції не німецькою, а російською. Через рік Медична колегія присвоїла Нестору Амбодику першому в імперії звання професора акушерства.
Він видав ґрунтовні праці з медицини, підручники з акушерства, ботаніки, посібник з лікарських трав. Це були перші підручники з цих галузей в Росії.
Головні праці: «Мистецтво сповивання», «Анатомо-фізіологічний словник», «Словник медико-хірургічний латинською та російською мовою». Також був автором перших у Росії праць з ботаніки й фітотерапії «Новий ботанічний словник російською, латиною та німецькою мовою», «Початкові основи ботаніки», «Опис цілющих рослин». Н. Амбодик-Максимович видав три словники, у яких терміни наведені російською, латиною та французькою.
Не́стор Макси́мович Максимо́вич-Амбодик став особистим лікарем Катерини ІІ. Уклав спеціально для неї «Энциклопедию питания и врачевания» з рецептами харчування, лікувальних лазень.
Український енциклопедист Амбодик – основоположник повивального мистецтва (акушерства) в Росії, ботанік і фітотерапевт, творець медичної термінології, а його брат Левко був відомим лікарем.
Цікаво, що й перший ботанічний сад Росії – також справа рук нашого земляка!
