28 березня 1845 р у м Канів народився Олексій Олександрович Андрієвський, український історик, автор наукових розвідок із історії Запорозької Січі, Правобережної України, Києва; літератор. Один з ініціаторів створення Товариства піклування про жіночу освіту в Катеринославі, засновник Товариства сприяння початковій освіті.
Батько Олександр Федорович Андрієвський, учитель Закону Божого Канівського повітового дворянського училища. Олексій закінчив Другу Київську гімназію (1861), історико-філологічний факультет Київського імператорського університету Святого Володимира (1865). На державній службі з 10 січня 1866 р, викладав російську мову та літературу в гімназіях Катеринослава (1866 —1871), згодом розпочав викладацьку діяльність у Рішельєвській гімназії, потім – у Другій гімназії. Учитель Євгена Чикаленка. Здавалося б усе горе світу окошилося на Олексія Олександровича: спочатку смерть дружини й доньки, пізніше не стало сина. Біль тамувала робота: участь у заходах освіти, Одеського товариства історії і старожитностей; поринув у написання розвідок з історії козаччини, 
літературних портретів Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка. От і потрапив українець до списку неблагонадійних, за що перебував на засланні в Архангельську та В’ятці (1877 —1881). Нарешті в Україні: інспектор Златопільської гімназії, згодом — інспектор народних шкіл на Катеринославщині. У Київському навчальному окрузі з 14 вересня 1885 року: викладав у Першій київській гімназії (1886 —1896). Був членом Історичного товариства Нестора-літописця. Директор сирітського будинку в Одесі (1896 —1902).
9 (22) липня 1902 р у м. Київ від саркоми упокоївся 57-річний Олексій Андрієвський. На його надгробку напис: “…І оживу, і думу вольную на волю з домовини ввозову. Борітеся – поборете!” Ф. Бахтинський вважав, що це перше українське слово, написане на надгробкові Байкового кладовища.
Худ. Іван Ярмохович. Портрет інспектора гімназії О. Андрієвського
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
