Молодий шляхтич Федір Шидловський (Шилов) з’явився на Харківщині. Своєю гордою поставою, манерами красень підкорив матерів, у яких дочки були на порі. Невдовзі він узяв вдалий шлюб із дочкою полковника Григорія Єрофійовича Донець-Захаржевського, отримав прекрасні землі у віно. Коли небеса покликали його тещу, тесть пішов у монастир, а Федір Володимирович Шидловський зайняв місце полковника Ізюмського козацького полку. Тихо, спокійно жив полковник; у 1691 р. заснував та оселив слободу Старий Мерчик, але ж ні – потягло його на подвиги.
17 липня 1708 р., придушуючи Булавинське повстання, харківський полковник Федір Шидловський спалив місто Бахмут, містечко Марківку, інші населені пункти. За цей «подвиг» Шидловський одержав маєтки, а за бої під Полтавою – погони генерал-майора.
Та недовго шляхтич тішився подарованими маєтками. Він мав необережність посваритися з Меншиковим. За наказом царя у 1710 р. генерал-майор Шидловський був арештований і суд виніс вирок: позбавити чинів і конфіскувати всі подаровані маєтки. Втім, і Меншикову відкат посміхнувся на кутні: цар, знаючи беручкий характер свого «вірного слуги», підстрахувався і написав листа Апраксину. «Понеже сей плут Шидловский зело богат, того ради гораздо в том покажи верность и труд свой, чтобы деньги его не пропали, но все чрез верных людей списать».
Після звільнення майже вісім років Федір Шидловський жив у родичів, то у Харкові, то в Москві, марно піклувався про повернення чину та маєтків. Конфлікт вплинув на стан здоров’я: чин повернули, маєтність – зась. Генерал помер на 41-му році життя.
А його маєтки на Харківщині успадкував син брата Володимира, племінник Лаврентій Шидловський. Саме до цієї поміщицької родини належав ще один генерал-майор, перший командувач ескадрою літаків у Першу світову – Шидловський Михайло Володимирович.
Він здобув блискучу освіту: закінчив петербурзький морський кадетський корпус, почав кар’єру офіцера флоту. Після закінчення військово-юридичної академії пішов у відставку, служив у Міністерстві фінансів.
Михайло Володимирович любив відпочивати в Україні. У Києві він мав немало родичів. У нашій столиці він познайомився з майбутньою дружиною, тут провів дитинство його син теж Михайло. Член державної думи, дійсний статський радник дружив із князем Кудашевим і був знайомий із гуртом українських авіаторів.
Михайла Шидловського на той час було обрано головою ради російсько-балтійського вагонного заводу, який працював на військове відомство. М.Шидловський вважав, що треба будувати власні літаки, а не закуповувати у потенційного військового противника, для цього необхідно створити власну промислово-авіаційну базу. У 1912 р Шидловський створив авіаційний відділ заводу в Петербурзі. Саме він запросив 23-річного студента Ігоря Сікорського (без вищої освіти, тільки з дипломом льотчика) на посаду генерального конструктора в Повітроплавному відділенні Російсько-Балтійського вагонного заводу. Цього ж року конструктор започаткував російську морську авіацію, поставив літаки на поплавки, він спроектував перший російський літак, проданий за кордон; перший спеціально спроектований навчальний літак, першу серійну машину. Три літаки конструкції Сікорського стали переможцями на міжнародних конкурсах військових аеропланів. У березні 1913 року був побудований перший у світі чотиримоторний гігант S-9 «Гранд» – прообраз усіх пасажирських авіалайнерів, важких бомбардувальників і транспортних літаків.
Заклопотаний роботою Ігор Сікорський не дбав про кар’єру, нагороди, але Шидловський опікувався молодим генієм. Коли киянин започаткував еру багатомоторної авіації своїм «Іллею Муромцем» (S-22) і на цій машині поставив серію світових рекордів, Шидловський звернувся до царя і подбав про гідні нагороди. Уряд нагородив 25-літнього авіатора орденом Св. Володимира ІV ступеня (українцеві зробили виняток, бо цим орденом відзначали тих, хто мав не менше 5 нагород), а також… дипломом інженера Петербурзького політехнічного інституту.
З початком першої світової S-22 став важким бомбардувальником і дальнім розвідником, наводячи жах на ворогів. Михайло Шидловський став першим авіаційним генералом царської Росії, начальником ескадри бойових повітряних кораблів «Ілля Муромець». Перший бій ескадра провела 15 лютого 1915 р., вона піднялася з бази в Jablonna (Польща) і розбомбила німецьку військову базу у Східній Пруссії. З цього часу і до листопада 1917 р. ескадра Шидловського понад 400 разів бомбувала Німеччину та регіон Балтики. Всього під час Першої світової війни було створено 85 «Муромців», із яких тільки один німцям удалося збити.
У січні 1915 року Сікорський сконструював літак – винищувач. У 1915 р. Шидловський керував виготовленням першого в Росії авіаційного двигуна.
Та завдяки підкилимній політиці тимчасовий уряд визнав Шидловського некомпетентним і його зняли з посади.
Зовсім недавно було досліджено матеріали, які спростували твердження, більшовики у серпні 1918-го розстріляли 62-річного царського генерала та його 18-річного сина при спробі перейти фінський кордон.
Історик Дмитро Митюрин довів, що неповнолітній син Михайло був членом антирадянської організації «Єдина Велика Росія» і був зв’язковим зі штабом генерала М. М. Юденича. Наприкінці 1919 р. Михайла-молодшого ЧК арештувала, батько пішов вступитися за сина – і теж був арештований.
Батько і син Шидловські були засуджені до смертної кари. Вирок був виконаний 14 січня 1921 р.
vestnik.kpi.kharkov.ua/.
