Микола-Степан-Гордій Кравців народився 28 листопада 1935 р. у Львові. «Гоко» – так називали хлопчика близькі. Його батько Богдан Кравців журналіст і поет, колишній Крайовий Провідник ОУН в Галичині, колишній політв’язень польських тюрем. Рятуючись від більшовицького раю, родина переїхала до Німеччини (Баварія, Реґенесбурґ). «Німці хотіли, аби батько редагував газету, яка вела б гітлерівську пропаганду серед співвітчизників, але він відмовився,» – згадував М.Кравців.
У 1949 році сім’я Миколи опинилася в США. Влітку 1954 року високий, бистроокий і стрункий хлопець став бунчужним пластового табору «Маківка», який увійшов в історію Пласту, як один із кращих. Батько Богдан редагував пластовий часопис для юнацтва — «Молоде життя». В юності Микола зростав у філадельфійській українсько-американській громаді, знав українську мову, був членом Пласту. «По закінченні початкової школи я вступив до військової гімназії, куди потрапити не так просто: необхідні були рекомендації якогось сенатора або конгресмена. Батькові пощастило те владнати» — згадував М. Кравців.
Відвідував Військовий інститут Бордентауну. У 1955-1959 роках Микола здобував освіту у Військовій академії США у Вест Пойнті, де грав в університетській команді футболу, став командиром кадетського полку. На останньому році навчання в академії був командиром полку в бригаді кадетів. За своє життя командував на всіх армійських рівнях — від взводу до дивізії. В 1959 році він став офіцером-танкістом.
Дві ротації воював у В’єтнамі. Отримав важке поранення і три бойові Срібні зірки за хоробрість. У джунглях винайшов вдосконалену броньову систему для наземних транспортних засобів, «допоміг розробити нову тактику та протидії, які розчарували стійкого ворога» (із сайту Вест-Поінта).
У Західній Німеччині він був командиром кавалерійського батальйону танкової бриґади та дивізії піхоти, служив у штабах Пентагону, НАТО та був миротворчим спостерігачем ООН на кордоні між Ізраїлем і Сирією. У 1972 р. відправлений до Ізраїлю, як головний оперативний директор ООН з нагляду за перемир’ям на кордоні із Сирією. Командував бойовими відділами Армії США, працював науковим співробітником інституту Гувера в Стенфорді, закінчив найвищу офіцерську школу Армії США, пройшов парашутний і партизанський вишколи, морську школу Генштабу, отримав почесний летунський хрест; призначений Директором з концепцій і доктрин у галузі бойового розвитку. Його робота над доктриною маневру змінила спосіб боротьби, організацію та навчання армії США. Цитата із сайту Вест-Поінта: «Ідеї Миколи Кравціва були значною мірою відповідальні за перемоги в Панамі, «Бурі в пустелі», «Іракській свободі» та багатьох важливих, але менших непередбачених ситуаціях». Микола Кравців був єдиним українцем, якого у 100-річчя Статуї Свободи в Нью-Йорку було відзначено медаллю Свободи.
У 1992 році повернувся в Україну, допомагав у реформуванні української армії. Був радником міністра оборони Костянтина Морозова, входив до групи радників, яку очолював Богдан Гаврилишин. Кульмінацією його зусиль стала відмова української армії розігнати демонстрацію Помаранчевої революції» (із сайту Вест-Поінту).
Микола Кравців одружений із Христиною Квасовською, вони мали трьох дітей: Марію, Андрія та Павла.
Помер 85-річний Микола Кравців 29 вересня 2021 р. у США.
Залишити відповідь