4 вересня 1886 р. в Аризоні здався останній воїн-індіанець Америки Джеронімо. Після відбуття терміну ув’язнення він став американським фермером і радником армії США.
На першому етапі приборкування непокірних використовували одвічні методи:
– на першому місці підкуп зрадників, улещування дарами еліти;
– потім голодомор, коли виділялися кошти на знищення бізонів (раціон індіанців), отруєння річок, що кишіли рибою…
– далі гуманна біологічна війна: коли роздавали ковдри заражені віспою; поширення венеричних хвороб; новачку, звісно, ще не було.
Полягло 18 (вісімнадцять) млн. корінного населення і настав другий етап – дорога смерті, тобто примусове виселення корінних народів на неродючі, непридатні для життя землі.
Коли решту загнали в резервації, почався найстрашніший етап: виховання «native people». Дітей індіанців насильно забирали від батьків у католицькі інтернати. Там забороняли розмовляти рідною мовою, жорстоко викорінюючи все «дикунське», національно- індіанське, виховували англомовних християн. У резерваціях відбулося споювання (алкоголізація), дебілізація (деградація) рабів.
Так європейські колонізатори зачистили землі індіанців під демократичну Америку.
