5 жовтня 1918 р. після запровадженої блокади Криму у Києві почалися переговори про входження його до складу України.
Почалося з того, що у серпні 1918 р. голова Кримського уряду генерал Матвій Сулькевич не визнавав влади гетьмана Скоропадського, відмовився приймати урядові телеграми українською.
«Не було потреби воювати з Кримом. Досить було проголосити економічну блокаду півострова, – писав Дмитро Дорошенко. – Я настояв у Раді міністрів на проголошенні «митної війни»; було зупинено всякий товаровий рух і морську комунікацію, за виїмком того, що йшло на потреби німецьких залог у Криму. Наближався збір урожаю фруктів, що того року випав дуже гарний. Кримські садоводи потребували шельовок на ящики для фруктів, стружок, тирси для упакування. Все те звичайно привозилось з України, але тепер довіз був спинений.
Потребували також цукру для консервування фруктів, дров для сушки – і всього цього теж не було. Нарешті треба було для населення хліба. За пару тижнів ціни на продукти в Криму страшенно підскочили. Урожай почав гнити без консервування, становище садовників зробилося катастрофічним».
У середині вересня до Києва прибула кримська делегація для переговорів про об’єднання з Українською Державою. Блокаду зняли – українські зерно й цукор знову попливли на півострів. «До нас переходила фактична влада над Кримом, – писав Дорошенко. – Але з цього всього Українська Держава не встигла скористати. Вже наближалась хуртовина, що змела її саму з лиця землі»
