UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Василь Хмелюк

Василь Хмелюк

3 липня 1903 р. у с. Березівка біля Жмеринки у дружній багатодітній родині інженера побачив світ Василь Хмелюк, живописець, графік і поет. Батько вмів і гроші заробляти, і освіту дітям дати. 9-літньому Ваську, який із пуп’янку і малював, і римував, татко найняв учителя і обладнав у будинку невелику майстерню. В. Хмелюк закінчив гімназію в рідному с. Березівка. Йому б продовжувати навчання, але точилася війна за незалежність України. Старший брат Ілько (1898 р.) був у війську УНР, тому в петлюрівці подався й Василь.
Після поразки визвольних змагань – вигнання. Спочатку Польща, де більше року вчився в Краківській академії мистецтв у В. Яроцького, а потом Прага – у старшого брата. Здобував освіту на філософському факультеті Карлового університету (1926–1927) і в Українській студії пластичних мистецтв у С. Мако (1926). Належав до лівої групи «Жовтневе коло» в Празі. У цей час у ньому боролися пензель і стилос. Хмелюк власним коштом видав у Празі три збірника футуристичних поезій українською мовою: «Гін» (1926), «Осіннє сонце» та «Вірші 1923–1926 і 1928 рр.» (1928). Всі три книги вийшли в графічному оформленні Юрія Вовка, він же виконав портрет автора.
Вибір було зроблено на користь пензля у 1928 р. у Парижі, коли в Луврі Василь копіював великих майстрів. Писав експресіоністичні пейзажі, портрети та натюрморти в дусі Паризької школи. Волиняк дружив із багатьма колегами українцями: з А. Грищенком, М. Андрієнком-Нечитайлом, В. Перебийносом, М. Кричевським. Був учасником виставки Української групи в Парижі (1930), 1-ої виставки Асоціації незалежних українських художників (АНУМ) у Львові (1931), провів виставку разом із В. Перебийносом і М. Кричевським у галереї Atelier Français (1930). Худ В. Хмелюк. Старий клоун
Можливо, ніхто й не дізнався про Хмелюка-художника, якого за особливість характеру називали бирюком (самотній вовк), бо він жив відлюдкувато, якби його картину не купив знаменитий Воллар. Худ. В. Хмелюк. Сільський пейзаж. З легкої руки якого у Хмелюка з’явилися покупці: московський колекціонер І. Щукін, французький колекціонер Фернан Замарон, швейцарський невролог доктор Вальтер Мініх (11 картин В. Хмелюка з його колекції знаходяться в Художньому музеї Люцерна). Худ. В. Хмелюк. Натюрморт. Ілько в цей час уже здобув освіту інженера, підприємця і служив у Іноземному легіоні. Разом брати складалися й пересилали через Торгсіни продовольчі посилки своїм рідним (братам і сестрі) до Жмеринки, рятуючи сім’ю від Голодомору.
А у житті Василя Хмелюка з’явилася дружина-художниця (з роду французьких графів), на жаль, вона рано померла. З часом супутницею його життя стала натурниця іспанського походження Марія, з якою він одружився у 1959 році. Але всі жіночі портрети та оголену натуру художник писав лише з Марії. У них була велика різниця у віці, але Марія його дуже любила, хоч дітей не народила.
У роки Другої світової війни Ілля Хмелюк переїхав жити в Париж, де з 1945 року тримав книжну лавку біля Люксембурзького саду, якою опікувалася його дружина.
Від 1943-го В. Хмелюк працював із галереєю Durand-Ruel, що забезпечило йому стабільний заробіток. Безбідне життя продовжувалося до 1972 року, поки «Дюран-Рюель» не стала банкротом. Після її закриття Хмелюк упав у депресію.
Василь Хмелюк зберігав Нансенівський паспорт біженця та підкреслював свою приналежність Україні аж до 2 листопада 1986 р., коли 83-річний вигнанець упокоївся в Парижі. Похований на цвинтарі Монпарнас у Парижі.
Архів Хмелюка після його смерті Марія заховала. Як згадував світлої пам’яті Богдан Рубчак: «Коли ми з Бойчуком готували антологію “Координати” я написав йому дуже шанобливого листа, щоб отримати біографічні інформації. Він не відповів. Друзі, які жили в Парижі, оповідали, що Марія не зносила українців.» І тільки після її смерті, нащадки майстра на аукціоні продали його спадщину.
Представлений Василь Хмелюк у Львівській картинній галереї, Музеї сучасного мистецтва в Парижі, музеях Люцерна, Стокгольма, Торонто, Нью-Йорка, Мюнхена та Філадельфії.

Лип 5, 2019Ганна Черкаська
FacebookTwitter
3 липня звільнено Мінськ5 липня 1439 р. Унія
You Might Also Like
 
12 березня 1965 р. Матвій Шестопал
 
Осіння Муза Довженка
Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image6 years ago Видатні люди1,597
Недавні записи
  • Підручники, написані з любов’ю
  • Мирний договір – перший крок до нової війни
  • Амедео Модільяні
  • Шевченко на пасіці
  • Микола Бенардос
Позначки
поетписьменникхудожникЗапоріжжяживописецькозацтвочервоний терордисидентТарас ШевченкоперекладачграфіккозакикомпозиторОУНскульпторісторикгетьманакторХарківбієналепейзажистБогдан ХмельницькийМосковіяілюстраторбойчукістпортретистграфікамитрополитпедагогШевченкожурналісткаСергій Корольовлікаркороль ФранціїКапністІван АйвазовськийпейзажкраєзнавецьІван КотляревськийЧорноморський флотОлексій ПеровськийІван СошенкоПетлюраСпілка письменниківЯрослав Мудрий
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Alexander Apalkow до Хто ж той сокіл?
  • binance до Святомир Фостун
  • Ганна Черкаська до Видатний український бджоляр

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.
Ми використовуємо cookies для зручної роботи з нашим сайтом. Продовжуючи переглядати наш сайт ви погоджуєтесь із цим.Ok