UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Василь Хмелюк

Василь Хмелюк

3 липня 1903 р. у с. Березівка біля Жмеринки у дружній багатодітній родині інженера побачив світ Василь Хмелюк, живописець, графік і поет. Батько вмів і гроші заробляти, і освіту дітям дати. 9-літньому Ваську, який із пуп’янку і малював, і римував, татко найняв учителя і обладнав у будинку невелику майстерню. В. Хмелюк закінчив гімназію в рідному с. Березівка. Йому б продовжувати навчання, але точилася війна за незалежність України. Старший брат Ілько (1898 р.) був у війську УНР, тому в петлюрівці подався й Василь.
Після поразки визвольних змагань – вигнання. Спочатку Польща, де більше року вчився в Краківській академії мистецтв у В. Яроцького, а потом Прага – у старшого брата. Здобував освіту на філософському факультеті Карлового університету (1926–1927) і в Українській студії пластичних мистецтв у С. Мако (1926). Належав до лівої групи «Жовтневе коло» в Празі. У цей час у ньому боролися пензель і стилос. Хмелюк власним коштом видав у Празі три збірника футуристичних поезій українською мовою: «Гін» (1926), «Осіннє сонце» та «Вірші 1923–1926 і 1928 рр.» (1928). Всі три книги вийшли в графічному оформленні Юрія Вовка, він же виконав портрет автора.
Вибір було зроблено на користь пензля у 1928 р. у Парижі, коли в Луврі Василь копіював великих майстрів. Писав експресіоністичні пейзажі, портрети та натюрморти в дусі Паризької школи. Волиняк дружив із багатьма колегами українцями: з А. Грищенком, М. Андрієнком-Нечитайлом, В. Перебийносом, М. Кричевським. Був учасником виставки Української групи в Парижі (1930), 1-ої виставки Асоціації незалежних українських художників (АНУМ) у Львові (1931), провів виставку разом із В. Перебийносом і М. Кричевським у галереї Atelier Français (1930). Худ В. Хмелюк. Старий клоун
Можливо, ніхто й не дізнався про Хмелюка-художника, якого за особливість характеру називали бирюком (самотній вовк), бо він жив відлюдкувато, якби його картину не купив знаменитий Воллар. Худ. В. Хмелюк. Сільський пейзаж. З легкої руки якого у Хмелюка з’явилися покупці: московський колекціонер І. Щукін, французький колекціонер Фернан Замарон, швейцарський невролог доктор Вальтер Мініх (11 картин В. Хмелюка з його колекції знаходяться в Художньому музеї Люцерна). Худ. В. Хмелюк. Натюрморт. Ілько в цей час уже здобув освіту інженера, підприємця і служив у Іноземному легіоні. Разом брати складалися й пересилали через Торгсіни продовольчі посилки своїм рідним (братам і сестрі) до Жмеринки, рятуючи сім’ю від Голодомору.
А у житті Василя Хмелюка з’явилася дружина-художниця (з роду французьких графів), на жаль, вона рано померла. З часом супутницею його життя стала натурниця іспанського походження Марія, з якою він одружився у 1959 році. Але всі жіночі портрети та оголену натуру художник писав лише з Марії. У них була велика різниця у віці, але Марія його дуже любила, хоч дітей не народила.
У роки Другої світової війни Ілля Хмелюк переїхав жити в Париж, де з 1945 року тримав книжну лавку біля Люксембурзького саду, якою опікувалася його дружина.
Від 1943-го В. Хмелюк працював із галереєю Durand-Ruel, що забезпечило йому стабільний заробіток. Безбідне життя продовжувалося до 1972 року, поки «Дюран-Рюель» не стала банкротом. Після її закриття Хмелюк упав у депресію.
Василь Хмелюк зберігав Нансенівський паспорт біженця та підкреслював свою приналежність Україні аж до 2 листопада 1986 р., коли 83-річний вигнанець упокоївся в Парижі. Похований на цвинтарі Монпарнас у Парижі.
Архів Хмелюка після його смерті Марія заховала. Як згадував світлої пам’яті Богдан Рубчак: «Коли ми з Бойчуком готували антологію “Координати” я написав йому дуже шанобливого листа, щоб отримати біографічні інформації. Він не відповів. Друзі, які жили в Парижі, оповідали, що Марія не зносила українців.» І тільки після її смерті, нащадки майстра на аукціоні продали його спадщину.
Представлений Василь Хмелюк у Львівській картинній галереї, Музеї сучасного мистецтва в Парижі, музеях Люцерна, Стокгольма, Торонто, Нью-Йорка, Мюнхена та Філадельфії.

Лип 5, 2019Ганна Черкаська
FacebookTwitter
3 липня звільнено Мінськ5 липня 1439 р. Унія
You Might Also Like
 
Радіо Запоріжжя
 
Смородина чи порічка?
Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image5 years ago Видатні люди1,561
Недавні записи
  • Микола Федюк
  • Сергій Сміян
  • Грицько Чубай
  • Віра Ворона-Нечаївська
  • Марія де Тессейр-Донець
Позначки
поетписьменникЗапоріжжяхудожниккозацтвоживописецьчервоний терорперекладачдисиденткозакиТарас ШевченкоОУНісторикгетьманкомпозиторграфікХарківакторпейзажистБогдан ХмельницькийбієналескульпторграфікажурналісткаКапністпейзажМосковіяілюстраторІван Айвазовськийлікаркороль ФранціїпортретисткраєзнавецьбойчукістСергій КорольовмитрополитЕнеїдаастрономЯрослав МудрийЛитвафілософЛенінпедагогакварелістПетлюра
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Alexander Apalkow до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Видатний український бджоляр
  • Ганна Черкаська до Петро Франко

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.
Ми використовуємо cookies для зручної роботи з нашим сайтом. Продовжуючи переглядати наш сайт ви погоджуєтесь із цим.Ok