-Уот тє нізадача, – гугнявила Софочка, – такая слафная фамілія у нашава кандідата: Діркачь. Діркачь – нібось наслєднік князя Діра.
-Софочко, який там Дір? – встряла Хомівна, – та у нас так називали стертий віник. Ми колись учили баєчку Леоніда Глібова:
Весела загадка сміється,
Що із брехні спекла калач,
— Як свіжий — віником він зветься,
А як пристаріє — деркач
-Називали так і мітлу з тонкого гілля, яким за скотиною лайно прибирали в сараї, тому сміялися «сраний деркач».
-Софочці обличчя захмарило. Виходіт, ні князь Дір, а, пардон, сранний діркачь?
-А ти як думаєш? – накинулася на мене Хомівна.
-Не думаю, що мова йде про віник. Гадаю, що балакучий козак отримав прізвище від назви птаха, бо серед реєстрових козаків було понад двох сотень Деркачів. Деркач лучний (Crex crex) – це невеликий перелітний птах із жовтувато-бурим оперенням, який має діалектні назви – драч, дерун, дзьобоносик, камишовка, скороход.
-Дак, виходіт – Іван Фьодаравіч Драч – етта діркач?
-Слово «деркач» утворено від звуконаслідувального дієслова «деркати», пов’язаного з вигуком «дерк», що імітує шлюбний крик самця. Уявіть собі, що навесні деркач дуже голосно скрипучим голосом упродовж всієї ночі деренчить, а звук чути до одного км і більше.
-Не марно бабуня казали: «брехач — як деркач: усе дерчить», – вставляє Хомівна.
-Пригадайте, у Дніпрової Чайки:
Не співає соловейко,
Лиш деркач дере,
Вмерла вже весна кохана,
Жаль мене бере
До речі, латинська назва птаха теж звуконаслідувальна від звука кррекс – crex, crex.
-Кррекс – етта жи часть валшебнава слова Буратіни! – здогадалися Софочка.
-Є навіть астероїд 8760 Крекс, названий на честь цього виду птахів.
-Значіт, етта птіца? Нєт, тагда буду галасавать за Карастильофа, – веде Софочка.
-За Коростильова? Аж підстрибнула Хомівна, – за коростявого?
-Сонечко, заспокойся, це той же птах, тільки російською: коростель, він же деркач. І нащо вибирати красиве прізвище? Вибирайте програми, проаналізуйте справи депутата.
-Так це двійник?
