14 квітня 1978 р.

7 жовтня 1977 року ухвалена брежнєвська Конституція СРСР проголосила створення «нової історичної спільності людей — радянського народу», всуціль «рускоязичним», тому національні мови втрачали фльор державних. Стаття 45 Основного Закону гарантувала громадянам СРСР право на освіту, декларувалася «можливість навчання в школі рідною мовою», тобто необов’язковість (національні мови можна було вивчати у школі чи у виші, а можна було й не вивчати, держслужбовці звільнялися від вивчення національних мов).
Прокотилося Союзом ухвалення нардепами республіканських конституцій.
Українці покірно проковтнули прийняття депутатами Конституції, змирилися зі ст. 34 Конституції УРСР про політику «всебічного розвитку та зближення всіх націй і народностей СРСР», можливість в Україні «користуватися рідною мовою та мовами інших народів СРСР», тобто погодилися на відмову від обов’язковості знання української мови, визнали право московських окупантів не володіти в Україні мовою «тубільців».
Від часів сталінської конституції 1936 року у республіках Закавказзя були всі атрибути незалежної держави – державна грузинська (вірменська чи азербайджанська) мова, Помісна Грузинська (вірменська чи азербайджанська) Церква, приватна власність на засоби виробництва (офіційно приватний дрібний бізнес
Проектами республіканських конституцій 1978 р. у Азербайджані, Вірменії та Грузії планувалося відмінити ці сталінські норми.
Модифікація конституції в Азербайджані не викликала активних протестів.
Ситуація у Вірменії була більш напруженою.
У Грузії на захист мови батьків став народ.
12 квітня 1978 р. в Тбілісі почалися масові акції протесту проти русифікації. У них взяли участь студенти, учні технікумів, старшокласники. Представники КДБ проводили «профілактичні бесіди», з викладачами, нагадуючи події 10 березня 1956 року, коли під час розгону мирної демонстрації загинуло близько 800 людей.
14 квітня, в день сесії Верховної Ради ГРСР, на якій мали затвердити нову Конституцію Грузії, від Тбіліського університету до Будинку уряду рушила 100-тисячна демонстрація. Учасники протесту несли плакати з гаслами «Деда Ена! Материнська мова!», скандували «Грузинська мова – державна!», співали патріотичні пісні. Вони відтіснили кордони міліції, відсунули вантажівки, що перекрили дорогу. Депутати передали учасникам акції листа, в якому пропонували погодитися на визнання грузинської мови республіканською, однак лист був урочисто спалений. Демонстранти домоглися організації трансляція сесії на площу, люди почули позицію кожного депутата. Наполохані депутати проголосували за збереження ст. 75 Конституції ГРСР, за збереження державного статусу грузинської мови, забезпечення «її використання в державних і громадських органах, установах культури, освіти та інших. У Грузинській РСР забезпечується вільне використання в цих органах і установах російської та інших мов, якими користується населення».
14 квітня 1981 р. у храмі Мцхета відбулася Молитва за Грузію і рідну мову. Щороку 14 квітня під стінами храму стали збиратися тисячі людей, які протестували проти скорочення уроків грузинської мови, готували петиції, що їх підписували відомі науковці, письменники, актори, художники – й так аж до відновлення незалежності Грузії. У Тбілісі постав пам’ятник мові матері – Деда Ена. Сьогодні, 14 квітня, у Грузії відзначають День рідної мови.
В усіх союзних республіках було уконституйовано зросійщення. У червні 1978р. ЦК КПРС ухвалив постанову «Про подальше вдосконалення вивчення і викладання російської мови в союзних республіках», якою було закріплено знищення національних шкіл. Згідно з рекомендаціями Всесоюзної науково-практичної конференції на тему «Російська мова — мова дружби і співробітництва народів СРСР» (22–24 травня 1976р., Ташкент), тотальне вивчення російської поширилося навіть на дошкільні заклади. Кількість годин на вивчення національної мови в республіканських школах та інших навчальних закладах стала скорочуватись, а школярі за заявою батьків «звільнялися» від уроків національної мови та літератури. Зростали наклади навчальної літератури російською мовою. Вчителі та викладачі, які переходили на викладання російською, стали отримувати підвищену зарплатню, їх нагороджували й популяризували як «новаторів».