13 лютого 1904 у Петербурзі народився Данило Скоропадський, середній син Павла Скоропадського, український політик і громадський діяч, за фахом інженер.
Нащадок старовинного козацького роду Скоропадських, що бере початок від найдавніших династій в Україні: серед його родичів — Костянтин Мономах і князь Гедимін. Головним для батьків було вивести дітей на шлях правди та порядності. Павло Скоропадський мріяв про спадкове гетьманство, але не мав змоги приділяти дітям достатньо уваги. Мати — Олександра Скоропадська (дочки генерал-лейтенанта Петра Дурново і княгині Марії Кочубей) займалася вихованням дітей.
Оскільки молодший Павло помер у трирічному віці, а старший Петро мав кволе здоров’я (хворів на епілепсію), саме Данило мусив стати Гетьманичем. Дитячі роки Данила Скоропадського пройшли у Петербурзі у російському середовищі, під впливом російської культури. Як діти тогочасної еліти, хлопчик отримав класичне домашнє виховання та освіту. Малий Данило грав на роялі, скрипці, вивчав іноземні мови (англійську, французьку, німецьку), відвідував театри, художні виставки, мріяв про мистецьку кар’єру. Займався спортом: добре веслував, подорожував на човні. 
З дитинства цікавився машинами, любив конструювати, займався випилюванням по дереву і здобував навички столярної майстерності. Речі, зроблені власними руками (етажерка, полиці, рамки для фото, підставки для квітів), він дарував близьким.
29 квітня 1918 року у київському цирку Крутикова (нині там кінотеатр «Україна») по вул. Миколаївській Павла Скоропадського проголосили Гетьманом усієї України. Наприкінці червня 1918 року родина Гетьмана прибула спеціальним потягом до української столиці. Резиденція Павла Скоропадського містилась у будинку по вул. Інститутській, 40, де колись жили генерал-губернатори. Зайняти царський палац Гетьман категорично відмовився з принципових міркувань: у ньому не так давно перебував київський більшовицький ревком.
У гетьманському будинку, який охоронявся спеціальною вартою, родині Скоропадських відвели разом з їдальнею та вітальнею шість невеликих кімнат. Юний гетьманич щодня зустрічав відомих осіб: Миколу Василенка, Дмитра Дорошенка, Дмитра Донцова, В’ячеслава Липинського. У Києві Гетьманич учився в українському класі гімназії Володимира Науменка, відомого педагога, редактора «Киевской Старины». Своїм «домашнім» учителем Данило називав полковника Н.Блаватного, який проводив з ним багато часу і завдяки якому Данилу вдалося багато чого усвідомити. Перебування Гетьманича у Києві обмежилося трьома місяцями, а період існування гетьманської держави — сімома з половиною. Незадовго до повстання Павло Скоропадський відіслав дітей за кордон.
На еміграції у Швейцарії (Лозанна) Данило з відзнакою закінчив у 1922 році французьку реальну гімназію і виїхав невдовзі до Німеччини, у Ванзеє (біля Берліна), де з кінця 1921 року остаточно оселилася його родина. Данило вступив до Берлінського технічного університету; працював інженером на електротехнічній фабриці Siemens & Halske. З 1932 року допомагав батькові в керуванні Гетьманським рухом.
Після війни переїхав до Великої Британії, де працював у складі керівництва англійської філії американської літакобудівної компанії «Dzus Fastener Co Inc». Данило Павлович міг би зробити успішнішу кар’єру, але мусив віддатися політиці…
Брав активну участь в організації українського життя у Великобританії, з 1949 року — почесний голова Союзу Українців у Великобританії. У 1948-му перебрав Верховне управління Гетьманським рухом.
13 лютого 1957 р., у свій 53-ій рік народження, заручився з Галиною Мельник-Калужинською, 2 березня мало бути вінчання.
Данило Павлович Скоропадський був отруєний 22 лютого 1957 року і наступного дня помер в Лондоні, так згасла чоловіча лінія гетьманського роду. 
На надгробку Гетьманича, що на лондонському цвинтарі Гемпстед, викарбовано напис: «Будую Україну для всіх і з усіма».
Залишити відповідь