Кетков Олександр народився 12 вересня 1907-го р. у с. Зеленівка, Приморського району, Запорізької області.
З дитинства знав рідну – болгарську та державну – українську. Це був час українізації, коли існував адміністративний поділ України на національні райони. Процвітання національних ЗМІ. Олександр – залюблений у слово, закінчив Харківський інститут журналістики, працював у болгарській газеті «Коллективист» та журналі «Бъди готов!». Коли ж «червоний ренесанс» плавно перейшов у «репресанс», Кетков учився у вищій партійній школі, був директором видавництва з вельми екзотичною назвою «Укрдержнацменвидав».
У часи німецько-радянської війни наш земляк одяг шинель: майор, був відповідальним редактором дивізійної газети «Боевое знамя»; заступник начальника відділу балканських країн Всесоюзного радіокомітету (Москва; 1943—44).
Після війни працював заступником голови Комітету з радіо та телебачення при Раді Міністрів УРСР, захопився перекладами з болгарської на українську. Хто пам’ятає море фальшивої радянської літератури, згадає, як ковтком повітря були переклади з іноземної у «Всесвіті», детективи… «Спляча красуня», «Викрадення Данаї», «Солунські брати» – переклав наш земляк.
84 роки прожив Олександр Кетков, упокоївся 23 січня 1991 р.
