-То що ж виходить? Чому ти не написала про Казимира Делямара? – обурюється Хомівна.
-Твоя правда. Не можу нічого путнього знайти: жодна енциклопедія царських і радянських часів його не згадувала; у «ЕУ» Кубійовича – одне речення, в неті – статті-близнюки; жодної картинки…
-Тоді поясни мені на пальцях: Хто це?
-Теодор Казимир Делямар (фр. Achille-Théodore-Casimir Delamarre de Monchaux), французький сенатор, власник банку, редактор часопису «La Patrie», близький приятель французького імператора Наполеона III помер 18 лютого 1870 р. у 73-роки.
-За що його москалі прирекли на забуття?
-Уяви собі, що в Парижі його доби були французи, які вивчили українську мову, історію – Казимир Делямар, Проспер Меріме; співали українських пісень нашою мовою – Жорж Санд. І от 1869-ий рік.
-Депутат французького парламенту Делямар 2 лютого 1869 р. розіслав членам сенату і міністрам спеціальний меморіал за назвою «П’ятнадцятимільйонний європейський народ, забутий в історії», присвячений українському питанню. Автор петиції доводив, що в школах і ліцеях Франції вивчають фальшиву історію Російської імперії, бо русини й москалі – різні народи і мають окремі історії.
-Ну, і що? Говорила-балакала… сіла – й заплакала?
-Е, ні, голубонько, це ж не у нас було.
-На підтримку Делямара виступив командор Ордена Почесного легіону Проспер Меріме, він запропонував власну історію Козацької Республіки. 1869 року Сенат прийняв рішення про впровадження в нову програму навчання в середніх школах Франції курсу історії України. Уроки історії Русі, Козацької Республіки вилучено з історії Великого князівства Московського і вивчалися окремо. Отак, Франція – єдина країна планети, де шкільна програма вивчала історію України-Русі окремо від Московщини.
-Слухай, так цей Казимир Делямар і Проспер Меріме – справжні козаки!
-Це одразу ж оцінили слуги царя. В імперії виділили кошти на купівлю твору Делямара і розпочали знищення книги. Автора ж прирекли на забуття.
