Відповідно до міжнародного стандарту ISO 8601, першим днем тижня вважається понеділок, а неділя — останнім Перший день тижня завжди був робочим, буднем. Йшов він після неробочого (вихідного) дня – не-ділі (коли діло не робилося), тому отримав назву «по (після) неділі» – по-не-діл-ок. Так його величають усі слов’яни.
білоруська – панядзелак,
болгарська – понеделник,
македонська – понедела,
польська – рoniedziałek ,
сербська – понедељак
словацька – рondelok,
словенська – рonedeljek
українська – понеділок,
хорватська – рonedjeljak,
чеська – роnedělі.
От тільки у росіян після «воскресенья» чомусь йде «понедельник», а не «по-васкреснік».
Чому понеділок – важкий день? Після впровадження на Русі християнства великий князь київський Володимир наказав усім новохрещеним з’являтися в неділю до храму на молитву, а тих, хто уникав храму, жорстоко карали саме в понеділок. Ще навіть у XVIII столітті селян, які були відсутні під час недільної відправи, в понеділок прив’язували біля церкви як грішників.
Втім, «понеділок дійсно важкий день», бо відбувається пристосування організму після вихідних до виконання роботи (розплата за вихідні). У цей день заміжні жінки понеділкували (згадайте про це в «Енеїді» І. Котляревського), тобто постували та не виконували подружніх обов’язків, щоб (борони Боже!) не зачати цього дня недоколиханої дитини. Увечері жінки могли збиратися, пригощатися, шити-прясти разом. Народний звичай забороняв одвідувати «понеділкування» чоловікам і свекрухам. Коли ж молодиці дорікали, вона нагадувала дану чоловіком обітницю — дозвіл на «понеділкування». З чоловіком, який не дотримував свого слова, дружина мала право розірвати шлюб.
Серед забобонів цього дня була переконаність, що у понеділок не варто починати якусь справу, білити; добре гроші отримувати, але не давати.
