Стругає моя Хомівна олів’є та дістає мене:
– Це, мать, і тисячу років тому на Новий рік жрачку сікли-готували, тому таку назву місяцю дали – «січень».
– От ти мудрила – гамадрила! Та не завжди 1 січня був Новий рік. Наскільки я пам’ятаю, тільки 1 січня 1622 р. папська канцелярія офіційно визнала 1 січня початком Нового року. До того новий рік відраховувався з 25 березня, тому свідченням є назви місяців: «октябрь» – восьмий, «ноябрь» – дев’ятий, «декабрь» – десятий. 1 січня 1700 р. Указом Петра І у Росії запроваджено юліанський календар, відтак Новий Рік був перенесений на 1 січня.
І все-таки ти маєш рацію… Назва «січень» – від слова «висікати» (січ, сікти). Дивись: зима має три місяці, грудень у старому році лишився, лютий – у новому буде. І розсікає зиму навпіл січень. У давнину, коли дерева спали, ліс сікли, готували поле під пашу. Та й морози цього місяця лютували аж сікли до сліз.
Власне, усі слов’янські мови мають дуже схожі назви:
Січень відсікає новий рік від старого, ділить навпіл зиму.
У польській: styczeń — січень
У хорватській: sječanj — січень
У словенській: svečan — лютий
У болгарській, македонській: сечко — лютий.
Перший морозний місяць року білоруси називають снежань.
У македонській: снежник .
У країнах Західної Європи перший місяць року присвячували дволикому богу торгівлі Янусу (Януарію). Мав цей бог два профілі: прекрасного юнака та старезного діда. Побачиш юний лик Януарія – тебе переслідуватиме удача, все у тебе купуватимуть. Та коли старезний потороча тобі посміхнеться – швах, краще нічого не продавай – нічим буде здачу давати.
В англійській January
Нім. – Januar
Франц. – janvier.
Звідси й у російській мові январь. Ясно?
– Угу, значить у нас власна назва місяця, а у москаликів – позичена?
