Слюсар Сашко-гівнюк отримав прізвисько не за вузьку спеціалізацію золотаря (спеціаліста з чищення унітазів), а за екзотичний характер! Ну, все йому не так! От і зараз піднімає бурю в тазику:
– Да разве на хохляцком можна сказать так, как на языке Пушкина! Там же все слова простые, понятные, не то, что у вас…
– Добре, Сашко, Ви – знавець мови Пушкіна?
– Да я вырос на нём! С младых ногтей помню «Сказку о попе и о работнике его Балде», «жил-был поп – толоконный лоб!», – кипішував великорос.
– От ти, Штірлиць, і попався, – промайнуло в мене. – Гаразд, а що значить слово Балда?
– Дак ета староє русскоє слово: балда, балбес. Што тут ніпанятнава?
– Та трошки не так. Балда – фінське слово, означає «молоток». А слово «поп»?
– Да поп і в Афріке – поп!
– Відповідь не правильна. Справа в тім, що ПОП – це абревіатура, тобто скорочення від «пастырь овец православных», так підписували листи, документи: пастырь овец православных, такий то. Потім почали скорочувати П. O. П.
– А «толоконный лоб». І що це значить? Як його перекласти?
– Как, как? «толоконный» и всё…
– От Ви їли толокно? Це вівсяне борошно, яке не мелють, а товчуть. Вівсяне печиво з вівсяного борошна. Вираз «толоконный лоб» стосується не дуже мудрої особи. По-нашому бевзень, бевзь, бовдур, глупак, йолоп, мамула, недоумок, недоколиханий, телепень, тюхтій.
– Як там сказав Балда? «Есть же мне давай вареную полбу». Отже, чим харчувався робітник?
– Ясно чим, полбою.
– Добре. А що таке полба? – Знову мого опонента заціпило. Та полба – це різновид пшениці щось між пшеницею та ячменем. До речі, хто переклав цю казку українською? ??? Максим Рильський! Українець польського походження, який з дитинства спілкувався польською, французькою, українською та російською.
Жив собі піп,
Околоту сніп.
– А ну ти, Околотенко, скажи, що таке «околоту сніп»!
– Ну, а я шшо? Я – нічого ж… – Бідака Околотенко тільки хапав повітря.
– Це сніп житньої соломи, обмолочений нерозв’язаним або перев’язаний після обмолоту (звичайно для вшивання покрівлі). Прізвище отримував той, хто добре перев’язував таку солому. А далі Рильський переклав:
«Служитиму рік тобі славно,
Щиро ще й дуже справно
За три щиглі тобі в лоб од мене,
А їсти буду ячмінь варений».
На цьому Сашко стишився і майже миттєво здимів.
Худ. Анатолій Базилевич, ілюстрації
Залишити відповідь