“Руслан і Людмила”

9 грудня 1842 р. у Петербурзі відбулася прем’єра опери Михайла Глинки «Руслан і Людмила». А починав композитор писати свій твір в Україні. Михайло Глинка кілька разів приїздив у Качанівку до родичів Григорія та Анни Тарнавських, бо онука Григорія Тарновського Софія була дружиною внучатого племінника Глинки Григорія. Унікальної краси маєток, багатюща колекція хазяїна-українофіла, чудовий парк, дванадцять озер давали чудовий відпочинок.
Найбільш вдалим для композитора було літо 1838 року, проведене в Качанівці. Улюбленим місцем композитора була альтанка поблизу Майорського ставу, що сьогодні носить ім’я Глинки. Зранку Михайло Глинка йшов до альтанки й починав творити. Тут він написав кантату на честь Г. Тарновського «Гімн господарю», працював над пушкінською поемою «Руслан і Людмила». Ранкова прохолода, пташині концерти і 15-літня Марія Задорожна надихали композитора. А, щоб натхнення не здиміло, Манечка час від часу виходила з альтанки, опускалася білими сходами до величезних винних підвалів, де була безліч холодного білого напою, що містило істину.
Коли сонечко піднімалося вище, приходив друг Тараса Шевченка художник Василь Штернберг і відставний майор Віктор Забіла. Василь малював Забілу, а той перебирав струни гітари й виспівував власні поезії. Спочатку Глинка в душі обурився: високий стиль Пушкіна перервала самодіяльність якогось недогусара. Коли ж прислухався – був вражений піснями крізь сльози… Михайло Глинка відклав О. Пушкіна. Цього дня М. Глинка поклав на музику дві душевні поезії – романси на слова Віктора Забіли «Гуде вітер вельми в полі» та «Не щебечи, соловейку». Скоро весь Петербург заспівав романси розбитого серця.
Все це відбувалося на очах друга Т. Шевченка Васі Штернберга, який увічнив процес написання романсів та їх авторів.
Згодом Глинка та Забіла потоваришували. Свого качанівського приятеля композитор описував у «Записках» з усмішкою: згадував зимові вечори в оранжереї, коли вони ставили вистави. Глинка писав про акторські таланти Забіли: «Цей Забіла був неабиякий майстер «представлять в лицах».
У соборі Качанівки композитор диригував співом церковного хору. На плавучому музичному острові у виконанні оркестру кріпаків вперше пролунали увертюра та початок незакінченої опери «Руслан і Людмила».