Севастополь. Матроський бульвар. Пам’ятник О. І. Казарському. 1834 р.
Автор проекту та скульптор: О. Брюллов. Архітектор: О. Нюман
16 червня 1834 р., на Матроському бульварі Севастополя був закладений перший пам’ятник міста. На ньому написано: «Казарському. Нащадкам у приклад». Проект його розробив академік архітектури О. Брюллов — брат Карла Брюллова. На високому п’єдесталі встановлена відлита з металу антична трієра. Чавунний плинт прикрашений зображеннями бога морів Нептуна, покровителя мореплавання Меркурія, богині перемоги Ніки, портретом О. Казарського і рельєфами, на яких в алегоричній формі відображена битва.
Так хто ж цей легендарний Олександр Казарський?
Родом він з Білорусі, де народився 16 червня 1794 року в містечку Дубровіно в сім’ї відставного губернського секретаря. Священик православної церкви навчив його грамоті, а молодий ксьондз викладав Сашкові математику, латину та французьку. Як би склалася доля Казарського — невідомо, але його хрещений батько отримав призначення в обер-інтендантство Чорноморського флоту. Він і привіз хрещеника до Миколаєва, де хлопця зарахували в кадети штурманського училища. У серпні 1813 року волонтер Олександр Казарський став гардемарином Чорноморського флоту, а через рік – мічманом. П’ять років він відслужив у Дунайській флотилії, потім у чині лейтенанта прибув до Севастополя для подальшої служби на кораблях ЧФ. Командуючи бригом «Суперник», він відзначився при облозі Анапи і при штурмі Варни, був нагороджений за хоробрість золотою шаблею і проведений у капітан-лейтенанти. У цьому чині був призначений командиром «Меркурія». З його приходом для екіпажа почалося нелегке життя. О. Казарський постійно проводив навчання та тренування, добиваючись у діях моряків автоматизму. Артилеристи по багато разів перетягували гармати з корми на ніс, наводили їх і прицільно стріляли за будь-якої погоди. Матроси тихо матюкалися, але навчилися ставити й прибирати вітрила за 3—4 хвилини, на що турки витрачали 12—15 хвилин, і стріляли з гармат теж набагато точніше за турецьких канонірів. Завдяки цьому двощогловий нешвидкий вітрильник «Меркурій», побудований у Севастополі І. Осьмініним, отримав перемогу над двома лінійними кораблями супротивника.
У травні 1829 р. бриг відбув до Босфору разом із фрегатом «Штандарт» і бригом «Орфей». Вони не тільки зустрілися з турецькими військовими кораблями, а й мусили тікати. «Штандарт» і «Орфей» відірвалися від переслідувачів, а 18-гарматний бриг «Меркурій» мусив дати нерівний бій двом лінійним кораблям. Чотири години 32-річний капітан Олександр Казарський очолював баталію. Бриг отримав 22 значні пошкодження, 297 – менших, сам капітан був поранений, але це була перемога! І осяяну золотом доріжку зобразив І. Айвазовський. 
І. Айвазовський. Повернення бригу «Меркурій» після перемоги над двома турецькими судами. 1848 р. Полотно, олія. Російський музей.
На піднятті на «Меркурії» Георгіївського прапора Казарський був присутній як командир лінкора «Тенедос». Однак служба його на кораблях добігала кінця. Після поїздки до Лондона представником Російського флоту для вітання Вільгельма IV, який зійшов на королівський престол, капітана I рангу Олександра Казарського було призначено флігель-ад’ютантом імператора Миколи I. Перед ним відкривалися широкі перспективи службового зростання.
У червні 1833 р. флігель-ад’ютант проводив ревізію тилових контор і складів у чорноморських портах, виявив великі крадіжки. Казарського попередили про можливий замах на його життя. Остерігаючись отруєння, Олександр Іванович ніде, крім дому, не їв.
Крім того, Казарський отримав у спадок від дядька шкатулку з 70 тисячами рублів, а завдяки миколаївському поліцмейстеру Автомонову кошти зникли. О. Казарський вів пошуки особи, винної у його пограбуванні. Автомонов мав амурні стосунки з дружиною капітан-командора Михайлова.
Саме у день свого народження з рук красуні-дочки господаря будинку Олександр Іванович узяв філіжанку з отруєною кавою. Свідки стверджують, що і доктор був у змові проти Казарського, оскільки замість застосування протиотрути (а сам Казарський говорив йому, що отруєний), посадив його в гарячу ванну.
16 червня 1833 року від отруєння кавою з миш’яком у 39-річному віці Олександр Казарський помер.
Розслідування причин загадкової смерті Олександра Казарського проводилося протягом декількох років, але все як завжди: роки пройшли, злочинця – не знайшли. 
Миколаїв. Могила О. І. Казарського.
