4 травня 1889 р. у Києві народилась Марія Едуардівна Тессейр-Донець (справж. – де Тессейр) в родині скрипаля Київського симфонічного оркестру, мати виконувала партії для сопрано. З п’яти років дівчинка вчилася грати на скрипці, з 12 років співала в церковному хорі.
Освіту здобувала у підготовчому класі Міністерської (Ольгинської) жіночої гімназії, у Київській Фундуклеївській жіночій гімназії, в музично-драматичній школі Миколи Лисенка у Олександра Мишуги (1908—1910), потім у Варшавському музичному училищі, згодом у Віденській Академії музики та виконавської майстерності у класі Філіппа Форстена (1909-1911 рр.), у Міланській консерваторії у Вітторіо Ванцо (1912-1915 рр).
1914-го Марія Тессейр дебютувала в операх Гаетано Доніцетті «Дон Паскуале» та «Любовний напій» у театрі міста Пйомбіно. Успішно виконувала партію Норіни, за що отримала від муніципалітету золоту медаль. З’явилася перспектива виступати в Ніцці, але Перша світова завадила цим планам.
У 1915-му Марія Тессейр повернулася до Києва, дебютувала в опері П. Чайковського “Пікова дама”. Стала солісткою Київського театру опери і балету (1915—1922). Довелося співачці помандрувати: була солісткою Житомирського, Харківського, Свердловського театрів. У 1924 році Марія вийшла заміж за Михайла Донця. Про цю романтичну пару Володимир Сосюра писав:
Дивлюсь крізь марево заграв…
Донець. Я в опері стрічав
Його з дружиною. Як любка
Вона була йому тих днів..
Оселилося подружжя в будинку № 8 на Церковному провулку (біля Звіринецького цвинтаря). Уряд надав 20 тисяч карбованців на будівництво розкішної двоповерхової вілли на Звіринці, у саду якої Донець висадив 500 кущів червоних лілій. Найчастіше сюди приїздив друг їхньої родини Максим Рильський з дружиною. Жінки милувалися садом, упивалися пахощами квітів, а чоловіки біля комину згадували анекдоти, пили лікер; вибиралися на полювання та рибалку.
У 1927—1948 рр Марія Едуардівна солістка Київського оперного театру. Одночасно викладала в київській консерваторії; створила власну вокальну школу.
Та заздрісники робили свою чорну справу. “…Донець Михайло Іванович відомий мені як антирадянськи налаштована особистість. У період перебування петлюрівських з’єднань у Києві, зустрічав їх із хлібом-сіллю, вивішуючи петлюрівський прапор…”, – доносили на Михайла Донця його колеги. Його забрали майже зі сцени оперного театру. Катували, вимагали зізнатися в гріхах, яких він не мав. 10 вересня 1941 р. в київських в’язницях без вироку суду були розстрiлянi всi в’язнi, серед них і Михайло Донець. Марія Едуардівна не знала долі чоловіка, очікувала його, залишилася в окупації.
7 січня 1944 року її заарештували органи Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР за звинуваченням у співпраці з німецькою розвідкою. Після втручання Микити Хрущова 8 лютого звільнена з-під арешту, поновлена у Консерваторії. З 1953 р професор. З 1952 до 1967 року професор Донець-Тессейр мешкала в підвалі будинку письменників Роліту у квартирі № 78 А (з вересня 1952 р № 80).
У 1955 р. справу Михайла Донця закрили “за відсутністю складу злочину”.
Протягом 1935—1974 рр викладала у Київській консерваторії. Серед її вихованців Євгенія Мірошниченко, Раїса Колесник, Віолетта Вотріна, Надія Куделя.
15 грудня 1974 р у Києві померла 85-річна Марія Едуардівна де Тессейр-Донець, похована на Звіринецькому кладовищі.
