UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
  • Форуми
    • Вільна дискусія
    • Українська література
    • Українці й закордон
    • Музика, кіно, театр, художнє мистецтво
Головна » Регістрація » Видатні люди » Павло Житецький

Павло Житецький

«Якщо хочете працювати для українського народу, ставайте першорядними вченими й пишіть ваші праці по-українському. Тоді поневолі й чужі вивчатимуть українську мову, щоб ознайомитися з вашими працями»
Павло Житецький
4 січня 1837 р. у м. Кременчук, народився Павло Житецький – перший історик української літературної мови. Син суворого священика добре знав, чого не можна робити, знав ціну копійці. Хлопчина здобував безкоштовну освіту у духовному училищі Полтави, у семінарії Переяслава. Павло успішно склав 25 іспитів, написав 3 твори і став студентом Київської духовної академії. Та на третьому курсі з’ясував, що прочитав усі книжки академічної бібліотеки, тому залишив цей заклад. Житецький поступив на перший курс історико-філологічного факультету Київського університету. І хоч тут навчання й проживання було платним, він бігав Києвом, даючи приватні уроки учням, і заробляв не тільки для себе. Він став одним із 17-ти фундаторів Старої Київської громади члени якої власним коштом утримували недільні школи. Власним коштом Павло Житецький видрукував українську читанку для народних шкіл.
Збільшення кількості розумових калік – такий наслідок політики зросійщення українців в освіті вбачав П.Житецький. Цю думку він обстоював у статті «Русский патріотизм».
П.Житецький розробив статут Колегії Павла Галагана та близько 20 років був у ній викладачем словесності. Його учень видатний поліглот Агатангел Кримський писав: «Павло Гнатович Житецький — людина, що її вплив я й досі на собі відчуваю». Навесні 1886 р. у приміщенні каплиці колегії вінчалися Іван та Ольга Франко. Старостою на весіллі був Павло Гнатович Житецький. Сам П. Житецький мав щасливий шлюб, пишався синами.
Павло Гнатович створив працю з історії становлення звуків української мови «Очерк звуковой истории малорусского наріччя». Це була гідна відсіч закидам про те, що української мови «нет и быть не может». Видав «Очерк литературной истории малорусского наречия в XVII веке. С приложеним словаря книжной малорусской речи по рукописи XVII века», як поглиблене осмислення мовної ситуації в Україні.
Та напружена робота далася взнаки, організм П.Житецького не витримав: під час уроку в колегії ученого вразив інсульт, паралізувало праву частину тіла. Після інтенсивного лікування зміг ходити лише з ціпком, а тримати правицею перо годі було й думати. Учений став писати лівою і тільки олівцем. Він жив на Андріївському узвозі, багато працював.
П.Житецький написав ще два підручники: «Очерки из истории поззии» та «Теория поззии», віддав А.Кримському картотеку історичного словника. У 1898 р. Російська академія наук обрала його членом-кореспондентом.
Та доля немилосердна: влітку 1899 року передчасна смерть забрала сина Богдана, через чотири роки на очах у нього помер син Тарас. Відтоді єдиним порятунком для П.Житецького стали робота.
У травні 1909 року Павла Гнатовича вразив другий інсульт, він при ясному розумові й неушкодженій здатності бачити й говорити повністю втратив рухомість. Два роки дружина Варвара не відходила від його ліжка. Уночі 18 березня 1911 р. 74-річний Павло Гнатович тихо відійшов у небуття. Поховали П.Житецького 20 березня. Із квартири труну перенесли до Вознесенської церкви, після панахиди – до Колегії Павла Галагана. На Байковому кладовищі в Києві прощальне слово виголосила Олена Пчілка. Колишні вихованці колегії зібрали кошти на пам’ятник учителеві, який стоїть і понині.
Бібліотеку (понад три тисячі томів) Варвара Семенівна передала Українському науковому товариству в Києві, як заповідав чоловік. У Львівському музеї українського мистецтва зберігається олійний портрет П.Житецького, написаний І.Трушем 1900 р.
Син Гнат Па́влович Житецький – український історик, один із засновників Всенародної бібліотеки України при ВУАН (Центральна наукова бібліотека ім. В. І. Вернадського АН України), в якій у 1922-29 роках завідував відділом рукописів. Автор ґрунтовних статей про українських письменників і вчених.

Бер 18, 2017Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Михайло ВрубельЛелека
You Might Also Like
 
Квітки
 
Форточка чи кватирка?

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image5 years ago Видатні люди679
Недавні записи
  • Липучка
  • Василь Наріжний
  • Вічна загадка любові
  • Рідні бур’яни ( мишій, пирій)
  • Московський цар на колінах
Позначки
поетписьменникчервоний терорживописецькозацтвоЗапоріжжяХарківБогдан ХмельницькийхудожникТарас ШевченкоІван АйвазовськийскульпторАполлон СкальковськийОлег ОльжичПавло ПолуботокСергій КорольовКирил РозумовськийОлексій ПеровськийгетьманперекладачІван ФранкоІван КотляревськийОлександр РубецьВолодимир ЩербаненкоОлексій ГанзенМикола Костянтинович ХолоднийЕммануїл МагдесіанГригорій СвітлицькийВолодимир СікевичкінооператорВолодимир КороленкоАльфред ФедецькийВолодимир КабачокСтаніслав МрозовицькийбандуристголодоморВасиль СедлярМихайло БойчукІван ПадалкоВасиль ЗавойкоСофія Налепинська-БойчукфотографНестор МорозенкоАнатолій ЛупинісВіктор Баранов
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Київська консерваторія хоче залишити в назві ім'я Чайковського - Український інформаційний центр до Чайковський і Україна
  • Ганна Черкаська до Без Базилевича немає «Енеїди»
  • Людмила до Без Базилевича немає «Енеїди»
  • Ганна Черкаська до Юрій Шевельов
  • Ганна Черкаська до Кондова еліта
Сторінки
  • Нагадати пароль
  • Регістрація
  • Українська історія
2015 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.