– Уот вєдь нєзадача, – розпочала Софочка, – ґаспадін скліроз… Ну, помню, чьто на «Ґ»: толі Герінг, Гіммлер, Гейдріх афтар фрази «Когда я слышу слово “культура”, моя рука тянется к пистолету»…
– Та до чого тут склероз? – вставила Хомівна, – пам’ятаєте «Сімнадцять миттєвостей весни»? Там ясно прозвучало: «Коли чую слово «культура», моя рука тягнеться до пістолета», – сказав Геббельс. Правда? – звертається до мене.
– Правда, що у фільмі так сказано, але ці слова не належать Геббельсові.
– Як так?
– Как ета?
– Пролунав дует обурених сусідочок. «Коли я чую про культуру… я знімаю з запобіжника свій браунінг» (нім. Wenn ich Kultur höre … entsichere ich meinen Browning). Не раз ми чули цей афоризм, начебто авторства Геббельса. Виявляється, трошки не так: це слова з п’єси Ганса Йоста «Шлагетер» (1933), приуроченої до дня народження Гітлера з присвятою «Адольфу Гітлеру з любов’ю та непохитною вірністю» (Für Adolf Hitler in liebender Verehrung und unwandelbarer Treue).
У творі герой вистави розповідає про різдвяний вечір 1920 року. Мороз, віхола, на вулиці – інваліди, безпритульні, яким закон заборонив жебракувати. Біля під’їзду до театру босий хлопчик продає сірники. Публіка приїздить до театру, чути розмову, що Німеччина не загинула, поки є велика культура. Ніхто не зглянувся на голодну дитину. Коли глядачі вийшли, тіло замерзлого хлопчини замело снігом. От і сказав тоді герой: “Wenn ich Kultur … entsichere ich meinen Browning”, «Коли я чую слово культура, я спускаю запобіжник свого Браунінга».
– Ти ба, як нас дурять! А звідки взявся цей Йост?
Народився Ганс Йост, німецький поет і драматург, як всі ми. 8 липня 1890 р. у м. Штаухиц (Саксонія) в родині шкільного вчителя. У 1929 р. він очолив партійну організацію поетів-нацистів, згодом був призначений президентом імперських палат літератури та театральної палати. Ганс Йост, групенфюрер (генерал) СС (1942), особистий друг Гіммлера.
Після закінчення війни Йост у рамках програми денацифікації був визнаний причетним до нацистських злочинів і засуджений до тюремного ув’язнення з конфіскацією майна. Відбув 3,5 років в’язниці. Дожив до 88 років, помер у будинку для старих людей у Рупольдінгу, Баварія.
