Валентин народився у Петербурзі 7 (19) січня 1865 р.
Батько, Олександр Миколайович, був відомим композитором і музичним критиком, залюбленим у історію України та пісні. Автор опери «Рогнеда» (1863—1865), Сєров записував українські народні мелодії «Музыка южнорусских песен» («Основа», 1861), компонував оркестрові твори на українські народні теми («Гопак», «Гречаники» тощо). Захоплювався природничими науками, архітектурою і добре малював; зумів із раннього дитинства прищепити цю любов і синові.
Олександр Сєров. Портрет роботи сина композитора – Валентина Сєрова
Мама, Валентина Семенівна Бергман, була ученицею чоловіка, професійним композитором. Єдиний син отримав ім’я матері, але вдома був Тошею. Він ріс, як Бог на душу покладе: всі захоплювалися красою і талантом дитини, але ні у кого не було часу на заняття. На п`ятому році життя хлопчик разом з батьками вперше виїхав до Швейцарії, де Олександр Миколайович зустрічався з Ріхардом Вагнером.
Тоші було шість років, коли від гострого інфаркту міокарда помер 51-річний батько. Мати почала опікуватися створенням нової родини. Вона виїхала за кордон, але сина з собою не взяла, лишила в комуні різночинців на Смоленщині. Упродовж року маленький Тоша Сєров багато малював. Через рік комуна розпалася і дитину відправили до матері в Мюнхен. Там восьмирічний Валентин Сєров став брати щоденні уроки малювання у гравера Карла Кеппинга. Хтось із знайомих порадив Валентині Семенівні відвезти сина до Іллі Рєпіна, який в 1874 році працював над картиною «Садко» і жив у Парижі на Монмартрі. Прославлений живописець охоче взявся за навчання хлопчика, два роки той жив у родині художника.
За цей час мати вийшла заміж за Василя Немчинова, вони оселилися в Києві. Два роки Валя відвідував гімназію і вчився малюванню. 
Коли сім`я в 1878 році переїхала в Москву, там уже жив Рєпін, який повернувся з-за кордону. Заняття відновилися. Тоша їздив до Рєпіних на вихідні: у суботу майстер давав уроки малюнка, а в неділю вчив живопису.
У 1880 р. Ілля Рєпін і 15-річний Тоша здійснили подорож до Криму для того, щоб зібрати матеріал для картини «Запорожці». Вони побували у Києві, Катеринославі (гостювали у друга художника – Дмитра Яворницького); були у нинішньому Запоріжжі. На Кічкаській переправі Рєпін відшукав собі героя картини. Беззубий зморщений дідок, сивий чубок, люлька-носогрійка; його імені історія не зберегла, був замальований І.Рєпіним на пристані м. Олександрівська (нині Запоріжжя).
Коли вони сіли в паром, Ілля Юхимович побачив у бричці поміщика Василя Тарновського. І. Рєпін аж крякнув, коли розгледів Нікішку, кучера Тарновського. Ілля Юхимович швидко розгорнув свій альбом і зробив нарис олівцем. Так на картині за спиною Сірка з’явився одноокий козак Голота – рудий беззубий веселун Нікішка, який пропив увесь одяг. В. Сєров за цей час намалював твір «Козак мордується з конем».
Рєпін підготував учня до вступу в Академію мистецтв, Ілля Юхимович написав лист конференц-секретарю Академії – Сєрова зарахували вільним слухачем. Учився Валя у Павла Чистякова.
У 1885 році Сєров з матір`ю знову відвідали Мюнхен, потім юнак побував у Голландії. Повернувшись до Петербурга, Валентин залишив Академію мистецтв. Написав портрет своєї нареченої Ольги Трубникової. Взимку 1888 Сєров одружився і поїхав з дружиною до Франції. Наступну зиму молоді провели в Москві. Вони прожили разом 22 роки, мали шістьох дітей.
У жовтні 1889 р. у Петербурзі Рєпін писав портрет генерала Драгомирова. Разом із батьком на сеанс приїздила дочка генерала – Соня. Сєров попросив дозволу написати портрет дівчини. Вона була сумною, бо нещодавно через Шурочку Домонтович (так, через ту махрову збоченку Олександру Коллонтай) покінчив із життям брат Іван. От тому ми й маємо два портрети Софії – Рєпіна та Сєрова.
На початку 1890-х років Сєров написав портрети Іллі Рєпіна, Ісаака Левітана, Миколи Лєскова.
З 1897 року художник давав уроки майстерності в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури.
У 1899 році художник створив знамениту картину «Діти», на якій зобразив своїх синів – Юрія та Сашка. 
Упродовж десяти років Валентин Сєров писав дім Романових, царів.
Худ. В. Сєров. Портрет Миколи ІІ. 
У 1904 році Валентин Олександрович гостював в Італії, три роки по тому поїхав до Греції.
Цікаво, що художник не мав власної майстерні, писав у замовників дома. 22 листопада 1911 року в Москві пані очікувала сеансу. Роздався телефонний дзвінок. Син Сєрова сказав: «Валентин Олександрович просить вибачення, що його не буде. Він умер». Йому було 46. Стенокардія.
Залишити відповідь