Письменник, син і молодший брат письменника народився 5 лютого 1954 року в Києві.
Його батько, Володимир Кисельов, киянин, син учителів, у 21 рік командував мінометною батареєю на Сталінградському фронті. Там його важко поранило, контузило; став інвалідом другої групи з осколком у грудях. Мати – єврейка, батько – росіянин із українською свідомістю: прищепили синам любов до Т. Шевченка, заохочували писати українською. Батьки виховували дітей справжніми киянами: хлопці знали старі й нові назви вуличок, хто в якому будинку жив, легенди й бувальщини. Це був час «охрущення непокірної», про що відверто гомоніли гості їхнього дому: Віктор Некрасов (друг батька), Анатолій Шевченко, Віталій Коротич, Микола Вінграновський. Виховані у такому оточенні хлопці відчували себе самодостатніми, гордими, столичними.
Юрій Щербак у спогадах писав про письменника Володимира Кисельова: «Винятково порядна людина й антисовєтчик ще той». У їхній квартирі на вул. Червоноармійській збиралися письменники, журналісти й дисиденти. Михайло Слабошпицький, обзивав оселю «літературно-кулінарним салоном», бо господар мав пристрасть — куховарити. Ви могли сказати, що його роман «Любов і картопля» чи «Дівчинка і птахоліт» вам не сподобався. Він це прощав — його твір ви могли критикувати, але якщо ти казав, що його страва тобі не до смаку, — виганяв. Типове застілля в Кисельових, обряд споживання самогону та настоянок письменник Гелій Снєгірьов описав у документальному романі «Портрет, 66». А за столом про що тільки не говорили!? Про літературу: Володимир Кисельов добре знав східних класиків і західноєвропейських романістів; про дисидентів, про владу.
Сергій ще школярем почав публікуватися у журналах «Ранок» і «Вітчизна». Він закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту, працював учителем. Та незабаром почав писати фантастику, взявся за журналістику: в редакціях газети «Молодь України», журналу «Людина і світ», власним кореспондентом московської «Литературной газеты». Працював на радіостанціях «Свобода» і «Німецька хвиля», був першим головним редактором українських газет «Новое время» і «Киевский телеграф».
У 1990 році упорядкував і видав книгу спогадів «Леонід Кисельов: Тільки двічі живемо», а в 2006 році — збірку брата «… Все на світі — тільки пісні українською мовою», наклад якої вийшов через кілька місяців після його смерті.
Останнім часом працював на сайті «Кияни».
52-річний Сергій Володимирович Кисельов помер у київській радіологічній клініці від раку крові 11 грудня 2006. Похований на Байковому кладовищі.
