3 жовтня 1889 р. у Гамбурзі народився німецький журналіст польського походження, лауреат премії Нобеля Карл фон Осецький.
Осецький, головний редактор журналу «Die Weltbühne» — «Світова сцена», очолював журналістське розслідування таємниць мілітаризації німецького рейхсверу. У 1927 р. журнал опублікував статтю Бертольда Якоба, який звинувачував Веймарської уряд і військових у підтримці напіввійськових формувань. За звинуваченням у наклепі Осецький, як головний редактор, був засуджений до тюремного ув’язнення терміном на місяць. У 1929 р. опублікував статтю німецького льотчика Вальтера Крайзера, в якій викривалися порушення Версальського договору у військовій авіації. За це він і автор були заарештовані за звинуваченням у порушенні військової таємниці. У 1931 році їх засудили до 18 місячного терміну у в’язниці Шпандау. На захист Осецького виступили Ернст Толлер, Ліон Фейхтвангер, Арнольд Цвейг, Альберт Ейнштейн.
Очікуючи апеляцію, Крайзер поїхав до Парижа, Осецький відмовився виїхати, бо «Ефективно боротися з гниллю можна лише зсередини, — заявив він, — і я не виїду».
На ранок після пожежі Рейхстагу він був заарештований секретною поліцією і поміщений спершу в Берлінську тюрму, потім у концентраційний табір Зонненбург і Естервеген-Папенбург. Він провів три роки в концентраційних таборах, важкі фізичні роботи та умови утримання засуджених призвели до туберкульозу.
Карла фон Осецького в 1936-му році було нагороджено Нобелівською премією миру за серію статей, у яких він викривав порушення Німеччиною умов Версальської угоди. Серед тих, хто підписав петицію на його підтримку, були Альберт Ейнштейн, Томас Манн, Ромен Роллан і Анрі Барбюс. Звістку про нагородження Осецький зустрів у тюремній лікарні. “Темники” Геббельса заборонили пресі навіть згадувати про лауреатство Осецького. Нацистський уряд заявив, що жоден німецький вчений не прийме Нобелівську премію, і всі німецькі вчені за вказівкою Гітлера були змушені відмовлятися від Нобелівських премій. Від Осецького вимагали самостійно відмовитися від Нобелівської премії, але він не піддався на тиск. Влада заявляла, що він зможе поїхати за премією, якщо цього забажає, але закордонний паспорт йому не видали. Німеччина зажадала від Норвегії скасувати це рішення, але та відмовилася, пославшись на неурядовий статус Нобелівського комітету. Помер Карл фон Осецький у берлінській лікарні від туберкульозу 4 травня 1938 року.
У 1940 році, коли нацисти захопили Норвегію, вони репресували весь Нобелівський комітет
Пізніше товариш Сталін не рекомендував громадянам СРСР отримувати премії Нобеля. Після ХХ з’їзду КПРС вектор змінився: отримуй премію і здавай її у фонд миру.
Козацький нащадок Петро Капиця, великий учений, який дозволив розкіш бути самим собою: у 1978 році Петро Капиця отримав Нобелевську премію й нічого не дав державі, а поклав усе на своє ім’я в один із шведських банків.
