UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Микола Кричевський

Микола Кричевський

Василь Кричевський був закоханий у далеку родичку Варвару Марченко (зберігся її портрет, намальований на поч. 1910-х рр. братом Федором), але гаманець накладав мораторій на шлюб. Василь упродовж п’яти років їв стримано, не пив нічого міцнішого за вино, збирав копійки. У 21 рік Василь Кричевський одружився. На заощадження молоді придбали ділянку на Москалівці, побудували хатину.
24 листопада 1898 р. у Харкові знайшовся їм син Микола. У родині було четверо дітей: двоє старших померли маленькими; Микола та Василь стали художниками. Довгий час Василь та Варвара жили нарізно: родина у Харкові, а батько – у Полтаві, Лохвиці, де мав замовлення. Коли ж з’явилася можливість жити разом у Києві, дружина відмовилася переїздити.
Микола Кричевський початкову художню освіту отримав у батька. Закінчив 4-ту Київську гімназію (1917), влаштувався працювати художником і актором у театрі Миколи Садовського, разом із театром виїхав у турне по Європі (восени 1919-го). Майже два роки був художником Pyського театру товариства «Просвіта» в Ужгороді, де продовжив художню освіту в Й. Бокшая. Від липня 1923 р. оселився у Празі (Чехословаччина), де одночасно вчився в Українській студії пластичних мистецтв і Мистецько-промисловій школі (з відзнакою закінчив у 1928).
30-річним Микола потрапив до Парижа, де жив недалеко від Лувру, самотній художник жив дуже скромно, сам готував їжу і захопився кулінарією. Маловідомий українець не мав замовлень. Та пан Випадок познайомив Миколу з емігрантом із Одеси, Володимиром Райкісом, який був директором галереї «Зак» у Парижі. Райкіс купував у Миколи акварелі, що підтримувало дух і гаманець молодого художника. Згодом Миколині акварелі Парижа та Венеції набули популярності серед французького мистецького світу. З Франції Микола постійно листувався з матір’ю, надсилав їй до Києва свої імпресіоністичні твори.
Кричевський регулярно виставлявся в галереях «Зак», «Jeune Europe (Молода Європа) Gallery, Paris», «Gallerie de la Cité», «La Galerie de Paris»; оформляв театральні вистави («Theatre des Arts», 1939; «Theatre Hebertot», 1942).
Микола Кричевський дружив із Мішелем Андрієнком. «Бездержавною людиною українського походження» називав себе Михайло Андрієнко-Нечитайло, гордий нащадок козацького полковницького роду, дворянин; художник і письменник (писав українською та французькою). sena-1954-polotno-oliya
Микола Васильович – громадянин Франції добровольцем пішов на фронт Другої світової; був кухарем, готував французам український борщ і затовкував його салом. Нагороджений орденом Почесного легіону.
krichevskii-1024x803
Наприкінці війни батько з другою сім’єю через Братиславу, Бжецлав, Аугсбург дістався Парижа, так відбулося останнє побачення. Згодом Василь Кричевський перебрався до Венесуели. 33
У 1945 р. Микола Кричевський зробив 45 ілюстрацій пером і пензлем до французького перекладу «Тараса Бульби» М. Гоголя. Мав персональні виставки у Львові, Варшаві, Празі, Парижі, Брюсселі, Римі.
Згодом кожної зими Микола приїздив до Америки кожної зими. Робив індивідуальні виставки своїх творів в Нью-Йорку, Вашингтоні, Сан Франциско та в Канаді. Самотній художник грів душу біля сестри і брата, планував переїхати до Америки і жити у сестри. У 1960 р. Микола зустрічався з братом Василем у м. Пало-Альто (штат Каліфорнія, США).
Щороку травень і вересень Микола проводив у Венеції, де зупинявся в готелі «Універсо» у сеньйора Ділернія. Літо – в Парижі. В червні 1961 року Микола Кричевський востаннє був у Венеції. Після повернення мав операцію на рак горла. 11 вересня 1961 р. у м. Париж у лікарні 62-річний Микола Кричевський мав сердечний приступ і за кілька хвилин помер.
6f90d5d8b7575f81cb8cf9c10d65cdff

Лис 25, 2016Ганна Черкаська
FacebookTwitter
ПарасольАбрам Маневич
You Might Also Like
 
Бирюк, бирючина
 
Василь Гнилосиров

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image6 years ago Видатні люди1,197
Недавні записи
  • За кого не вмирав хоробрий мій народ?!
  • Земна зірка. Айстра
  • «По мощах єлей!»
  • Владислав І – нащадок Ярослава Мудрого
  • Отак-то, малята…
Позначки
поетписьменникЗапоріжжякозацтвочервоний терорхудожникживописецьХарківБогдан ХмельницькийгетьманТарас ШевченкоперекладачакторскульпторСергій КорольовІван АйвазовськийКапністІван ФранкоголодоморВійсько ЗапорозькеВовкОлексій ПеровськийЛенінКирил РозумовськийОлександр РубецьІван ШишкінІван КотляревськийкомпозиторПавло ПолуботокІван БогунАполлон СкальковськийОлег ОльжичАрсен ТарковськийВолодимир КороленкоЯків ШахЄвген КравченкоПетро Конашевич-СагайдачнийконструкторАнатолій БазилевичІгор СікорськийВіра СвадковськатерапевтлікарМикола СтражескоЕнеїда
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Serhii до Лелеки своїх гнізд не забувають
  • Олександр до Наш геніальний нахаба
  • Олена Яворовська до І знову про котиків
  • Ганна Черкаська до Олександр Поль. Слава вітчизни не для продажу
  • Зіновій Косоноцький до Олександр Поль. Слава вітчизни не для продажу

2015-2022 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.