11 лютого 1918 р. у Новочеркаську застрелився 56-річний отаман Війська Донського генерал від кавалерії Олексій Каледін.
Олексій Максимович Каледін народився 24 жовтня 1861 р у станиці Усть-Хоперській (тепер Волгоградської області). Дворянського роду, батько – полковник, дід – майор. У 1882 році закінчив Михайлівське артилерійське училище, а у 1889-му — Академію Генштабу. Під час Першої світової командував корпусом, згодом восьмою армією Південно-Західного фронту. 30 червня 1917 р. у Новочеркаську на Великому військовому колі обраний отаманом Війська Донського, очолив донський військовий уряд. Після перевороту в Петрограді Каледін 1917 не визнав Раднаркому, проголосив незалежність Області Війська Донського, утворив союз козаків Дону, Кубані, Тереку, запровадив воєнний стан і почав збирати військові сили для придушення більшовицького заколоту в столиці. Встановив зв’язки з Українською Центральною Радою. Уряд Каледіна наказав донським військовим підрозділам надавати «найрішучішу допомогу українському народу, його представникам в боротьбі з більшовизмом». У грудні 1917 разом з генералами Л. Корніловим і М. Алексєєвим увійшов до складу «тріумвірату» — верховного органу сил на Півдні Росії, сформував Добровольчу Армію.
11 лютого 1918 року у Новочеркаську в своєму кабінеті в Отаманському палаці Каледін зібрав засідання уряду, на якому повідомив про рішення командування Добровольчої армії перейти з Дону на Кубань, бо « наш стан безнадійний. Населення не тільки не підтримує нас, воно вороже до нас. У нас немає сил для спротиву. Я не хочу зайвих жертв і кровопролиття, тому складаю з себе повноваження отамана».
О 14:32 у маленькій кімнаті свого брата Василя на залізному солдатському ліжку 56 річний Олексій Каледін застрелився через “відмову козацтва йти за своїм отаманом”.
Отаман лишив генералу Алексєєву передсмертного листа: «Вы отчаянно и мужественно сражались, но не учли того обстоятельства, что казачество идет за своими вождями до тех пор, пока вожди приносят ему лавры победы, а когда дело осложняется, то они видят в своем вожде не казака по духу и происхождению, а слабого предводителя своих интересов и отходят от него. Так случилось со мной и случится с Вами, если Вы не сумеете одолеть врага; но мне дороги интересы казачества, и я Вас прошу щадить их и отказаться от мысли разбить большевиков по всей России. Казачеству необходимы вольность и спокойствие; избавьте Тихий Дон от змей, но дальше не ведите на бойню моих милых казаков». Генерал обрав власну смерть, аби не віддавати накази вбивати інших.
