Український художник Микола Азовський, онук художника-баталіста Василя Верещагіна народився у Києві 2 жовтня 1903 р. Батько – Панас Азовський, полковник донських козаків, мати – дочка Василя та Лідії Верещагіних.
Був учнем Федора Кричевського у Художньому училищі, 19-річним студіював у інституті пластичних мистецтв, де навчався в майстернях Ф. Кричевського, В. Кричевського, О.Мурашка та І. Падалки. Відвідував лекції М. Бойчука; разом із бойчуківцями творив фрески у санаторії на Хаджибеївському лимані, в Одесі. Закінчив Київський Художній Інститут у 1928 р.
Працював Микола Азовський театральним декоратором у Харкові, на Донбасі. Проектував гобелени. Розписував стіни Червонозаводського театру.
У 1937 –му написав картину «Устим Кармалюк». На замовлення музею міста Києва виконав полотно « Т.Г.Шевченко на засланні».
У 1939 переїхав до Львова. Гадав що настануть щасливі часи, адже Микола створив сім’ю, дружина Марта була при надії. Народилася маленька Марта, а кохана померла при пологах. Азовський брав участь у виставках Спілки Українських Митців, виставлявся в Парижі, Копенгагені, Філадельфії. У 1943 р. в окупованому, воєнному Львові була заснована Українська Академія Мистецтв (ректор В. Кричевський), там Микола Азовський був викладачем на живописному відділі.
Художник був добре знайомий із митрополитом Шептицьким, який і порадив тікати від «визволителів». У кінці Другої світової війни художник емігрував через Краків і Відень у Рим. Завдяки знайомству з єпископом І. Бучком Азовський отримав замовлення від Колегії Св. Йосафата. Він написав портрети кардинала Тиссерана (1945), митрополита Андрія Шептицького, єпископа І. Бучка, мистецтвознавця С. Гординського.
У 1947 р. талановитий портретист і майстер монументального малярства емігрував до Аргентини.
31 жовтня 1947 р. у Буенос-Айресі несподівано помер 44-річний художник Микола Азовський, Марті було сім рочків.
