Уявіть собі: міністр фінансів (скарбник) озброїв загін власним коштом (до державних грошей і гадки не мав доторкнутися!) і – очолив боротьбу з окупантом! Таким скарбником був граф Міхал Клеофас Оґінський (польськ. Michał Kleofas Ogiński), чий сполонізований рід ішов від князя Володимира Великого. Документи ж називають князя Дмитра Глушонка (? – 1510 р), який отримав від Олександра Ягеллончика маєток Огінти, що породило прізвище – Огінські.
Він народився 25 вересня (7 жовтня) 1765 року в Ґузуві за сім кілометрів від Варшави. Міхалом його назвали на честь рідного дядька. 
Міхал Казімєж Огінський був великим гетьманом Литви, претендентом на королівський престол; блискучим музикантом і поетом, якому сам Дені Дідро замовив статтю для праці «Енциклопедія, або Тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел».
Система навчання в родині нагадала мені унікальні родини гетьмана Розумовського, Марії Башкірцевої та нащадка князя Володимира – М.Старицького. Готуючи сина до політичної кар’єри, батько найняв Жана Ролена, найкращого репетитора Європи, який виховав майбутнього австрійського імператора Леопольда ІІ. Репетитор продумав усі нюанси фізичного, розумового розвитку дитини: спеціальна дієта, прогулянки, фізичні вправи; багато часу займало навчання. Тільки уявіть собі, що у семирічному віці Міхал Огінський займався різними науками, від математики до політичної економії, по 16 годин на добу! Зрештою, юний граф мав досконалі знання всіх європейських мов. Крім того Огінський мав літературний талант. Мати опікувалася музичною освітою сина: Міхал навчився грати на скрипці та фортепіано, вивчав теорію музики. Вчителем музики у нього був Осип Козловський, потім Джованні Джорновіч та Джованні Віотті.
Дядько Міхал Казимир Огінський мав власний театр із оперною, балетною та драматичною трупами, оркестром, де ставились польські, італійські, французькі та німецькі опери. Там Міхал часто гостював.
У дев’ятнадцять років Міхал Клеофас Огінський став депутатом сейму, з 25-ти був послом Речі Посполитої у Голландії, з 1791 – в Англії, у 1793-1794 рр. – скарбник Великого князівства Литовського. У цей час міжнародну славу автору приніс Полонез №1 F-Dur, відомий як «Полонез смерті» (назва виникла від плітки про те, що Огінський з приводу любовного роману вчинив самогубство).
Огінський же встиг закохатися в Ізабеллу Лясоцьку й одружитися. 
Міхалу було 29, коли почалося повстання. Огінський відмовився від князівського титулу і став називати себе просто громадянином. Його обрали до Національної Ради, на засіданні якої він заявив: «Віддаю на благо Батьківщини свої майно, працю і життя».
Це були не порожні слова. На свої кошти він сформував батальйон єгерів чисельністю 2500 чоловік, яким сам і командував.
Та див не буває: повстання було придушене, генерал Костюшко – важко поранений. У Огінських усі маєтки і майно були конфісковані Російською імперією та Прусією за участь у повстанні. Міхал Огінський разом із Ізабеллою мусили утікати.
Міхал Клеофас Огінський написав полонез «Прощання з Батьківщиною» (польськ. Pożegnanie Ojczyzny, біл. Развітанне з Радзімай), відомий як полонез Огінського. Щемно-сумний полонез – це подвійне прощання: фізичне прощання Міхала з рідною землею і прощання громадянина з державою, яка зникла з карти світу. Кажуть, цей музичний сум примирив усіх поляків і дав примарну надію останніми акордами. Цей полонез зробив композитора відомим. Слобожанець Ілля Рєпін зобразив Міхала Клеофаса Огінського на картині «Слов’янські композитори», установленій у фойє Московської консерваторії.
Молода родина аристократів мала лише те, що змогли взяти з собою. Міхала Клеофаса Огінського було оголошено у розшук, за його голову призначалася велика винагорода, тому Огінські жили під чужими іменами. Вони добралися до Італії, де стався скандал: дружина дізналася, що чоловік витратив на «революцію» всі гроші, її фамільні коштовності. Ізабелла не змогла змиритися з жебрацьким існуванням і повернулася до батька в Прусію. Міхал пробрався до тестя, умовляв дружину повернутися, але вона заявила, що з убогим жити не буде. Допоміг Міхалу король Нідерландів Вільгельм V: він домовився із королем Прусії, щоб той дозволив Огінському повернутися до Прусії до дружини Ізабелли, і щоб королівство не видавало колишнього повстанця Австрії та Росії. Таким чином, Міхал Клеофас Огінський повернувся до дружини, і за час життя у Прусії в них народилося двоє синів – у 1800 році Тадеуш (названий на честь генерала Тадеуша Костюшка), а у 1801 – Ксаверій. Незабаром сімейна пара розлучилася.
У 1801 році російський престол посів Олександр І, який амністував усіх учасників повстання Костюшка, і у 1802 році Огінського пробачили, повернули все конфісковане раніше майно. Після цього 37-річний Огінський одружився вдруге з вдовою покійного друга, 25-річною італійкою Марією Нагурською (у дівоцтві Нері). Марія була надзвичайно екзотичною і зраджувала йому при найменшій нагоді. Як писав Станіслав Моравський: «Не існувало жодного чоловіка, молодого чи старого, впливового вельможі чи звичайного служника, який би не був її коханцем… Були серед них і актори, і співаки, і навіть звичайні солдати. Вона навіть не намагалась це приховувати».
Портрет Амелії.
Міхал Клеофас Огінський мав чотирьох дітей від другого шлюбу, але був біологічним батьком лише однієї дочки Амелії. Втім Огінський протягом тринадцяти років не розлучався з Марією.
У 1807 році зустрічався з Наполеоном у Італії. Через три роки Огінський переїхав до Петербурга і став сенатором Російської імперії та довіреною особою імператора Олександра І.
Міхал Огінський був серед відвідувачів салону генерал-аншефа (звання повного генерала) Олександра Засядька. Там часом хазяїн сідав за рояль, а дружина співала романси; лунали українські пісні у виконанні Михайла Глинки, Олександра Аляб’єва, граф Міхал Огінський поєднував чіткий ритм полонезу з плавними інтонаціями романсу-елегії. Його полонез набув такої популярності, що примирив переможених і переможців. Існують легенди, що прощаючись, він зіграв тут найкраще – «Pożegnanie Ojczyzny» та «Jeszcze Polska nie zginela…»
У 1817 році Огінський відмовився від посади сенатора та переїхав до Вільно (Вільнюс). У 1822 р. через проблеми зі здоров’ям виїхав до Італії лікуватися від подагри, де прожив останні одинадцять років свого життя.
Помер 68-річний Міхал Клеофас Огінський у Флоренції 15 жовтня 1833 року. Існує легенда, що композитора закололи кинджалом, але доказів немає.
Похований у церкві францисканців Санта Кроче, у центрі Флоренції, де поховані архітектор Леон Баттіста Альберті, скульптор Мікеланджело, астроном Галілео Галілей, фізик Енріко Фермі, мислитель Нікколо Макіавеллі, композитор Джоакіно Россіні. 
