80 років прожив цей унікальний чоловік – Іван Фундуклей. Самотній, скромний і малопомітний він помер 22 серпня 1880 р. У чому ж його унікальність?
Його батько купець-грек, який переселився з турецького Константинополя до Одеси, розбагатів на торгівлі тютюном і вином. Зрештою Фундуклей-старший став мільйонером.
Іван народився у м. Єлисаветграді. Хоч сім’я жила на хлібі та воді, хлопчик мав надзвичайну фізичну силу, отримав пристойну освіту: знання європейських мов, спортивну підготовку (особливо стрільба). Іван Фундуклей непогано грав на фортепіано, був знавцем мистецтва.
Почав працювати з 12 років на посадах дрібних чиновників, вислужився до чиновника з особливих доручень при особі генерал-губернатора князя Михайла Воронцова. Високий, міцний, дужий Іван був мовчазним, розумним і не ласим до інтиму (на заваді були хронічні лишаї).
Коли тато Фундуклея упокоївся, Іван став власником величезного багатства. З легкої руки Воронцова мультимільйонер – волинський віце-губернатор у м. Житомирі. А київський військовий губернатор Дмитро Бібиков виклопотав для 35-річного Івана місце цивільного губернатора у Києві на 13 років (1839 – 1852).
А тепер уявіть собі: цар Микола I мав 56 губернаторів і тільки двоє не брали хабарів: київський Іван Фундуклей та ковенський губернатор Афанасій Радищев. Клас! Прямо, як у нас!
Скажете: «росіянин?», та такий росіянин, як я римський папа; «царський служака?», хотіла б я, щоб хоч один із мерів Києва зробив стільки (в основному власним коштом).
Завдяки власним коштам губернатора:
-Андріївський узвіз уперше був вкритий бруківкою;
-у 1843 р. побудовано фонтан «Іван»;
-споруджено будинок Київської міської думи на Подолі;
-побудовано ланцюговий міст;
-створено парк на Володимирській гірці;
-відремонтував губернаторський будинок, виписав із-за кордону гарні меблі, які подарував місту.
Фундуклей викупив на розі теперішніх вулиць Богдана Хмельницького та Пушкінської кам’яний двоповерховий будинок і пожертвував цю садибу для облаштування першої жіночої гімназії нового типу (відкритої для дітей усіх станів). У цій гімназії навчалась Анна Горенко (Ахматова).
За часів Фундуклея не було корупції та хабарництва серед службовців. Якщо до Фундуклея «офіційні борці з криміналом» вдень ловили аферистів, злодіїв, бандитів, а вночі (звісно за мзду) – відпускали, то при Івані Івановичу злодії оминали Київ десятою дорогою.
Київський цивільний губернатор допоміг видати матеріали про Київ і Київщину: «Обозрение Киева и Киевской губернии по отношению к древностям» (К., 1847), «Статистическое описание Киевской губернии» (у 3-х т., СПб, 1852), «Обозрение могил, валов и городищ Киевской губернии» (1848).
Отож і гадаю, чому наші щедрі на обіцянки борці не переглянуть досвід Фундуклея?
