Моя мама серце добре має,
І папаша мають магазин.
І вони меня не обіжають –
Бо один у них я шикарний сын
Хто ж не пам’ятає цього запашного суржику куплетів Голохвастова? Звідки така ментальна мішанина? Пам’ятаю, слова татка про це: “А у нього ж мати росіянка, а батько – українець. Чуєш – “мама має”, а “папаша мають”? До татка на Ви, як і у Проні…
Невже знову «народна пісня»? Адже ім’я автора мало хто може назвати.
28 червня 1975 р. упокоївся 68 -літній Євген Кравченко.
Сільський хлопчина народився 25 грудня 1907 р. у с. Володимирівка на Миколаївщині. Побачив і пережив за своє життя немало: три голодомори, війни. Закінчив Одеський інститут соціального виховання (1933); учителював (до 1938); викладав у Одеському педагогічному інституті. Дебютував у 1936 р. поемою «Пісня про скрипку».
Брав участь у радянсько-німецькій війні. Працював у редакції київської газети «Сільські вісті» та журналу «Культура і життя».
Втім його душа мала дитячі крила, тому й писав для юних. Ми ж пам’ятаємо Євгена Сергійовича та його пісеньки Галахвастова (композитор — В. Гомоляка) з популярної кінокомедії «За двома зайцями» (1961).
В небі канарєєчка літає
І співає прямо в горизонт,
А ми підем вип’єм, погуляєм,
В цьом усе життя і весь наш резон!
Нас чекають баришні-коханки.
Жизнь така, що просто мармелад!
Так заграй, заграй же нам, гітарка,
На веселий дуже, на очень лад
