«Утро туманное, утро седое…» – лунало 11 травня 1855 р. в серцях багатьох захисників Севастополя. Відлунював цей романс теплим баритоном майора Ераста Агейовича Абази. Тільки сам 36-річний автор твору не дожив до свого ранку: із запаленою свічкою лежав на возі, що їхав на Братський цвинтар. Сонячним, теплим, тихим ранком він уже не наспівував: на схилі геть червоному від макового цвіту плив у Вічність… Могила родича Михайла Коцюбинського, майора Абази не збереглася, але текст епітафії з пам’ятника не загубився: «Тут покоїться прах майора Житомирського єгерського полку Ераста Агейовича Абази. Помер від рани, отриманої бою з англо-французами в ніч з 10 на 11 травня 1855 р.».
Невдовзі на стіні меморіального храму Святого Миколая в Севастополі прізвище Абази очолило список загиблих офіцерів Житомирського полку.
Абаза… Здавна цим словом називали сильний вітер на західному узбережжі Чорного моря, небезпечний для дунайських рибалок. Особистостей із сильними характерами дав Україні рід Абази.
Родоначальником вважається молдавський боярин Ілля Андрійович Абаза (1655—1727), внук Абази Мехмед-паші, згадується з 1711 р.
Осіли бояри в Богодухівському районі на Харківщині; першим сином, народженим в Україні був Микола Ілліч, майор. Він одружився з козачкою Тетяною Кованько, а їхній син Василь – автор цінних мемуарів про Запорозьку Січ, про рід Абази.
Його нащадок – Агей Васильович Абаза – батько букету відомих дітей.
Старша дочка Параска Агеївна Абаза – дружина обер-гофмейстера А. Ф. Львова, автора музики до гімну Російської імперії «Боже, царя храни». На її весіллі 6 (18) листопада 1838 р. весільним батьком був Микола І; матір’ю графиня Бенкендорф; імператор був хрещеним батьком трьох дітей Львових.
Ераст Абаза – старший син Агея Абази, народився 1 квітня 1819 р. Талановитий хлопчик любив живопис і поезію, писав музику. З дитинства дружив із сусідом – князем О. Мещерським, який залишив спогади про Ераста Абазу.
Ераст і двоє молодших братів служили в лейб-гвардії гусарському полку, розквартированого в Царському Селі, прекрасно володіли гітарою, написали кілька циганських романсів, підписаних: «Музика братів Абаза».
З 1840 р. родина Абаза володіла в Петербурзі палацом на правому березі Фонтанки, 23. Жила у цьому палаці й родина племінника Ераста Абази – Олексія Михайловича Абази, адмірала, помічника Головноуправляючого торговим мореплаванням і портами (його дружина та вісім дітей).
У будинку Абази в Петербурзі був відомий великосвітський салон співачки Юлії Абази (дружини Олександра Агейовича, міністра фінансів імперії), де бували П. Чайковський, І. Тургенєв, Поліна Віардо… Там влаштовувалися концерти, в яких брали участь А.Рубінштейн, Венявський, К.Давидов.
У листопаді 1843 року Іван Тургенєв у палаці Демидова в Петербурзі зустрів кохання свого життя – Поліну Віардо і присвятив їй вірш «У дорозі» («Утро туманное, утро седое»).
Це була поезія-прощання з Татяною Бакуніною, сестрою відомого революціонера-анархіста Михайла Бакуніна. Красива, синьоока блондинка майже три роки була героїнею роману молодого Тургенєва, його музою. Та з часом лід скував їхні відносини і коханий написав Тетяні, називаючи її «сестрою» та «кращою єдиною подругою»: « … клянусь вам Богом, я кажу істину, я ніколи жодної жінки не любив більше, ніж Вас – хоч не люблю і Вас повним і міцним коханням… ». У березні 1842 р. Тургенєв написав їй у прощальному листі: «Я все хочу забути, все, виключаючи Ваш погляд, який я тепер так явно, так ясно бачу…».
Крім салонів Ераста вабив і зелений стіл. Якось на початку лютого гусари провели бурхливу ніч у Царському Селі. Старшому з братів Абаза всю ніч везло в карти. Коли ж ледь засіріло, Ераст вийшов на двір і – зупинився зачарований: пухнастий сніг приховав усі сліди, все стало казковим.
— Як прекрасно, — сказав Ераст Абаза. — «Утро туманное, утро седое»… Чудово написав Тургенєв… – І теплий баритон гусара почав наспівувати знайомі рядки. Так народилася мелодія, яку підхопив хор циган. Романс моментально поширився, став популярним.
Автор музики мріяв про відставку, «зав’язав» із картами, мав намір насолоджуватися сімейним життям, але… Коли почалася Кримська війна, багато офіцерів-гусар стали переходити в піхотні армійські полки, щоб потрапити на фронт. Брат міністра фінансів, брат куми царя 36-річний майор Ераст Агейович Абаза під час Кримської війни командував батальйоном у Севастополі.
Загинув родич Михайла Коцюбинського у Корабельній бухті, захищаючи Цвинтарну висоту на півночі Рудольфової гори. Проти ночі на 10 травня 1855 р. на 5-му бастіоні були жорстокі бої з французами. Захисники захопили Цвинтарну висоту, кілька разів укріплення переходили з рук у руки. Князь Мещерський описав загибель майора Ераста Абази: «Вночі після бою майор пішов у супроводі тільки одного унтер-офіцера на поле битви подивитися, чи не лишилися там поранені з його батальйону. Час від часу обидва зупинилися і розглядали обличчя убитих при тьмяному світлі ліхтаря. Якийсь поранений французький солдат піднявся з землі та вистрелив у спину майора. Майор Е. Абаза був смертельно поранений і скоро помер».
Тургенєв отримав звістку про загибель Ераста Агейовича та писав П.Анненкову: «Шкода бідного Абазу. З усього сімейства він тільки один і був порядним».
Сьогодні скромний нотний рядок на пам’ятнику нагадує про авторство Ераста Абази.
Залишити відповідь