Не було трьох синів у Івана Айвазовського: було двоє дружин, четверо дочок і дев’ять онуків, із яких троє стали професійними художниками: Олексій Ганзен, Михайло Латрі та улюблений Костянтин Арцеулов.
Олексій Васильович (Вільгельмович) Ганзен народився 2 лютого 1876 р. в Одесі. Син другої дочки художника І.К. Айвазовського Марії (Маріам) та Вільгельма Львовича Ганзена, нащадка шведського роду Саксонського генерального консула в Одесі. Його батько служив і вийшов у відставку дійсним статським радником. Батько Олексія був прикладом благодійності. Василь (Вільгельм) Ганзен мав невелику колекцію картин, із якою постійно брав участь у благочинних виставках. Прибуток від участі йшов на допомогу бідним, голодуючим або дітям.
В юності бував у феодосійській майстерні діда, «де чародій з густими бакенами і з чином дійсного таємного радника писав дивні марини свої з вражаючою швидкістю», і який дав Олексію перші уроки малювання. Освіту здобував у 2-ій Одеській прогімназії, потім у Рішельєвській гімназії. В 1900 закінчив юридичний факультет Новоросійського університету в Одесі з дипломом II ступеня.
“Скеля”. У 1901 поїхав до Мюнхена здобувати мистецьку освіту і провів за кордоном 10 років: учився в Мюнхенській АМ у К. Зальцмана та П. Мейергейма, в Дрездені у Е. Брехта, в Парижі у Ж. Лефевра та Р. Флері. Високоосвічений інтелігентний європеєць, безкомпромісна особистість О.Ганзен протягом 1900–1917 рр. був на службі у Відомстві Закладів імператриці Марії. У 1904–1905 рр. написав картини, присвячені російсько-японській війні: «Загибель броненосця «Петропавлівськ», «Нічна атака та супротив міноносців», «Броненосний крейсер «Адмірал Макаров». У 1907 р. виставив свою роботу «Чорне море» в Салоні на Єлисейських полях і отримав нагороду «Mention honorable», що дало змогу виставлятися поза журі. 
“Бухта”.
З 1909 р. Ганзен найбільше уваги надавав флоту. Весною художник здійснив мандрівку на крейсері «Адмірал Макаров», що супроводжував імператорську яхту «Штандарт» під час зустріч Миколи II з главами держав Німеччини, Франції та Великобританії. Один із 60 етюдів, привезених із подорожі, – «Яхта Штандарт на Ревельському рейді» був подарований автором цареві. Праця художника під час мандрів відзначена подарунком імператора – булавкою у вигляді російського герба з діамантами. 
Влітку 1910 р. Ганзен повернувся в Одесу з Парижа і привіз свій бронзовий бюст, виконаний Леопольдом Бернштамом (нині знаходиться у фондах Національної картинної галереї ім. І.К. Айвазовського в м. Феодосія). У 1910-ті жив з родиною в Петербурзі, у маєтку Роман-Елі біля Феодосії, в Одесі. Купував картини відомих художників. Відкрив безкоштовну галерею у власному будинку в Одесі (1910—1917), після революції картини галереї Ганзена було розграбовано.
З 1915 р. був на службі по Морському міністерству як художник Головного морського штабу Росії; писав морські пейзажі, продовжуючи традиції діда.
У січні 1920 р. емігрував із родиною через Константинополь і Салоники в Королівство СХС. З 1922 р. Олексій Ганзен із дружиною Олімпіадою поселилися в Рагузі (нині Дубровник), де художник придбав віллу на березі затоки Груж і назвав її на честь дружини Олімпіади Володимирівни Васильєвої – «Олімпія». Через рік у Дубровник приїхав професор, контр-адмірал Олександр Бубнов. Він брав активну участь у створенні військово-морського училища. З подачі Бубнова Ганзен ілюстрував історію флоту Далмації.
До останніх днів Олексій Ганзен займався живописом. Картини купували для королівських палаців Югославії, Румунії, Італії. У 1929 р. в Парижі в галереї Жоржа Пті пройшла його персональна виставка.
У 1933 р. у Загребі вийшла книга «Історія військово-морського мистецтва» в трьох томах хорватською мовою. Її автор – контр-адмірал О.Д. Бубнов. Ілюстрації – О.В. Ганзена. Його остання виставка була присвячена флоту Далмації – від перших вітрильників до крейсера «Дубровник». 
19 жовтня 1937 р. на власній віллі у Дубровнику, Хорватія, упокоївся художник-мариніст, професор, колекціонер.
За життя О. Ганзен написав понад 3000 великих полотен.
