UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
  • Форуми
    • Вільна дискусія
    • Українська література
    • Українці й закордон
    • Музика, кіно, театр, художнє мистецтво
Головна » Регістрація » Видатні люди » Нащадок Івана Котляревського

Нащадок Івана Котляревського

1 березня 1930 р. на Полтавщині у с. Градизьк народився Іван Білик, письменник, перекладач (пам’ятаєте детективи Б. Райнова?), лауреат Шевченківської премії.
Інтелігентна селянська родина, про яку Іван Білик розповідав: «Моя бабця, мамина мати, була із роду Котляревських, автору «Енеїди» вона була правнукою. Її батько Федір Іванович мав дві доньки, вони були останні в роду, хто мав прізвище Котляревські. А потім обидві вийшли заміж — одна за Білика, а друга за Ковтуна. На них прізвище й обірвалося». Дід – богомаз, малював ікони, писав їх із реальних людей, усі його святі мали «прототипів». Напередодні народження Іванка його 26-річний батько загинув, як ворог народу, тому хлопчику дали мамине прізвище. Сам письменник згадував: «У нас дома була чудова бібліотека. Стелажі здіймались аж під стелю, а до неї у старовинному будинку метрів чотири». Дитя, яке пережило голодомор, бачило смерть діда, бабусі, старшої сестри; дрібням запам’ятало, як бабуня (правнучка І. Котляревського!) на сковороді смажила жабку; потім був притулок для дітей-доходяг, які помирали від голоду. Невеселе дитинство та юність: школа, згодом викладання німецької, французької мов, фізкультури в сільській школі.
Нарешті Іван здобув освіту на факультеті журналістики Київського університету, почав роботу в редакціях газет, займався перекладацькою справою, самотужки вивчив болгарську мову. Поталанило Івану Білику у сердечних справах. Якось на пляжі Гідропарку він побачив гарну фігуру, обличчя якої закривав великий капелюх. Заінтригувало?! Вони познайомилися, а невдовзі москвичка Світлана стала дружиною на всі 40 років. Жили тихо, мирно в двокімнатці на вул. Ярославів Вал, дітей не мали.
І все було добре, поки в бібліотеці Спілки письменників не звалився том з верхньої полиці мало не на голову Білика. Це була книга «Аттила і Русь IV-V ст.» Вельтмана. Взяв її Білик до рук і захопився, працював гарячково над романом «Меч Арея». Автор розповідав, що під час написання щодня викурював по 40 цигарок і випивав термос кави. Рецензент Петро Толочко розбив «Меч Арея» у пух і прах.
c084fdd56383f530c369da188fea2e18 Січень 1972 року відзначився другим покосом дисидентів. Тому «Меч Арея» був заборонений за вказівкою ЦК Компартії України – за «неправильне трактування історії»: його вилучили з бібліотек, а нерозпродані примірники – із книгарень, хоч роман одразу ж став бестселером. Знищили 5 тисяч примірників із 65–тисячного накладу. Якоюсь мірою це була реклама: кіоскери, продавці стали приховувати книги та продавати «з-під поли» за 25 крб. Самого письменника змусили звільнитися з роботи в редакції газети «Літературна Україна», позбавили права друкуватись. Три роки І.Білик був без роботи, а потім змінив орієнтацію: влаштувався в редакцію часопису «Всесвіт» на посаду «секретар-друкарка». А з вуст в уста передавалися легенди: «Іван Білик мав 5 років таборів №17, Комі, потім 15 років висилки, знає 20 мов».
Іван Білик написав більше 10 романів; найбільш відомі «Меч Арея», «Золотий Ра». Іван Білик уславився «скіфською трилогією», за роман із якої («Не дратуйте грифонів») удостоївся Шевченківської премії у 1991 році. Отримав премію й зрадів: ще трохи грошей до цієї суми докладе і купить собі «жигулі». Але враз рублі знецінилися, ціни підскочили: не 8 тисяч стали просити за «жигулі», а всі 20, так Іван Білик машини собі не купив.
В останні роки І.Білик хворів і нічого не бачив. Проти ночі на 27 листопада 2012, в середу, зупинилося серце 82-річного письменника Івана Білика, нащадка Івана Котляревського. Родичі знайшли його вранці.Поховали Івана Білика на Лісовому цвинтарі в Києві поряд із дружиною.

Лис 27, 2015Ганна Черкаська
FacebookTwitter
27 листопада 1932 р.Пейзажі Якова Броваря
You Might Also Like
 
Розмова про слова, написані на обличчі…
 
Геннадій Ладиженський
Comments: 2
  1. Анатоль
    6 years ago

    Ось так гени великого Івана Котляревського дали достойні паростки.

    ReplyCancel
    • Ганна Черкаська
      6 years ago

      Про це необхідно говорити учням, тоді література стане ріднішою

      ReplyCancel

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image6 years ago 2 коментарі Видатні люди2,274
Недавні записи
  • І Спас не спас
  • Від бекаса до снайпера
  • Альбатрос
  • Перший космічний концерт
  • Гамалія
Позначки
поетписьменникчервоний терорживописецькозацтвоЗапоріжжяХарківБогдан ХмельницькийхудожникТарас ШевченкоІван АйвазовськийскульпторАполлон СкальковськийОлег ОльжичПавло ПолуботокСергій КорольовКирил РозумовськийОлексій ПеровськийгетьманперекладачІван ФранкоІван КотляревськийОлександр РубецьВолодимир ЩербаненкоОлексій ГанзенМикола Костянтинович ХолоднийЕммануїл МагдесіанГригорій СвітлицькийВолодимир СікевичкінооператорВолодимир КороленкоАльфред ФедецькийВолодимир КабачокСтаніслав МрозовицькийбандуристголодоморВасиль СедлярМихайло БойчукІван ПадалкоВасиль ЗавойкоСофія Налепинська-БойчукфотографНестор МорозенкоАнатолій ЛупинісВіктор Баранов
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Мер Одеси – Григорій Маразлі
  • Ганна Черкаська до Яків Новицький – літописець Запорожжя
  • Ганна Черкаська до Батько “народних” пісень
  • Сергій до Чар-зілля
  • Олександр до Смородина чи порічка?
Сторінки
  • Нагадати пароль
  • Регістрація
  • Українська історія
2015 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.