Королева Єлизавета та король Георг мали зустріч із «українським левом» бароном Володимиром Сікевичем. Як рівний серед рівних генерал В. Сікевич (фундатор і керівник організації вояків УНР) представив українське воїнство.
Володимир Сікевич народився 5 вересня 1870 р. в м. Тараща на Київщині. Батько — барон Василь Сікевич — предводитель дворянства, голова мирових суддів м. Тараща (Київська обл.), власник маєтків у Москві та Санкт-Петербурзі. Володимир здобув військову освіту у Володимирському київському кадетському корпусі, у Київському піхотному юнкерському училищі. Учасник російсько-японської та першої світової війн, генерал-майор, нагороджений п’ятьма орденами та Золотою Георгіївською зброєю.
В Українській армії — з листопада 1917 р. На початку 1918 р. — старшина створеного С. Петлюрою Гайдамацького Коша Слобідської України брав участь у боях за Київ з більшовицькими військами, очолюваними М. Муравйовим. У березні 1918 призначений командиром 3-го Гайдамацького полку, який входив до складу Запорізької дивізії, визволяв від більшовиків Лубни, Конотоп, Полтаву, Харків. У квітні 1918 очолив Донецьку групу у складі трьох піхотних, гарматного та інженерного полків, яка мала завдання звільнити Донбас. Війська під його командуванням зайняли Барвінкове, згодом здобули Слов’янськ, Бахмут, Микитівку, Колпаків.
У 1919 р. генерал Сікевич – військовий аташе в Австрії, у 1920 р. став першим послом УНР у Будапешті. Завдячуючи особистісним якостям, генерал В. Сікевич завоював щиру дружбу президента Угорщини адмірала Хорті. Угорщина стала першою державою, яка офіційно визнала УНР.
У 1924 р. В. Сікевич разом із дружиною Вандою Космінською виїхав до Канади. Генерал очолив антибільшовицький рух; об’єднав коло себе людей із різним світобаченням, але таких, котрі понад усе бажали звільнити Україну від більшовиків.
27 липня 1952 р. у м. Торонто, Канада пішов із життя 82-річний генерал Володимир Сікевич.
Прощання тривало 6 днів, 3.5 тисячі людей, які йшли безперервним потоком.
«Це був без сумніву найбільший український похорон, якого м. Торонто взагалі колись бачило. Заслуженому генералові прийшли віддати останню пошану всі українські громади, без розділу релігійного, партійного, чи територіального походження», – писала газета «Свобода». 
