«Славу примножувати справами,» – девіз на гербі останнього гетьмана Кирила Розумовського. Його онук письменник Перовський Олексій Олексійович, псевдо Антоній Погорєльський, який все життя керувався цим девізом, тихо помер 21 липня 1836 р. у Варшаві на 49 році від туберкульозу.
Батько О. О. Перовського – неймовірно багатий, жовчний і самотній граф Олексій Кирилович Розумовський (1748 — 1822 рр.). Фактично був розлученим із дружиною, з роду Шереметєвих, жив із «дівицею» Марією Соболевською, яка народила йому десять позашлюбних синів і дочок, а потім вдало вийшла заміж за генерал-майора Денисьєва. Всі бастардо одержали прізвище Перовські на честь підмосковного сільця, у церкві якого вінчалися імператриця Єлизавета з дядьком графа, Олексієм Григоровичем. «Вихованці», як тоді називали позашлюбних дітей, боялися та поважали батька; дратівливий і скупий на добре слово граф потай любив їх і всіх добре влаштував. Кажуть, найбільше батько любив старшого сина Олексія.
Дитинство первістка пройшло в маєтку Розумовського в Україні, де той отримав гарну домашню освіту. Коли батько домігся надання дітям дворянства, це уможливило вступ Олексія до Московського університету. За два роки Перовський закінчив навчання зі ступенем доктора філософії та словесних наук. Цікавим був захист звання – на основі § 102 Університетського уставу випускник прочитав три лекції німецькою, французькою та російською.
Олексій Перовський з дитинства пошкодив ногу та накульгував, але, не зважив на це і у 1812 р. проти волі батька пішов добровольцем у діючу армію. У чині штаб-ротмістра 3-го Українського козачого полку брав участь у багатьох битвах. Два роки служив у Німеччині, де познайомився з Ґете, з творчістю Е. Гофмана.
Після війни О. Перовський почав писати літературні твори під псевдонімом Антоній Погорільський. Псевдонім утворився від назви маєтку Погорільці на Чернігівщині, де письменник жив із сестрою Анною та племінником Олексієм Толстим (правнуком гетьмана, майбутнім письменником). Його 15-річну сестру батько видав заміж за графа К. П. Толстого, але скоро вони розлучилися і з півторамісячним сином Анна переїхала жити до брата в с.Погорільці. Тиша українського села, усамітнення, присутність дорогих людей, прекрасна бібліотека та вишукана обстановка оселі спонукали до творчості. Він написав там перші фантастичні повісті «Двійник, або Мої вечори в Малоросії», найвідомішу повість «Лафертівська маківниця»; перший побутовий роман про життя випускниці Смольного інституту Анни Орленко в Україні «Монастирка».
Власне, все своє життя Перовський присвятив вихованню племінника, тому й пішли чутки, що Олексій – його син. Їздив із ним по Італії, спілкувався там із Брюлловим. О. Перовський був знайомий з Ґете. На колінах у великого поета доводилось дитиною сидіти синові сестри Олексія Олексійовича, графу О.Толстому. Саме для десятилітнього племінника Льоші він написав першу в історії нашої літератури книгу про дитинство «Чорна курка». Перовський показував його перші літературні спроби Жуковському та Пушкіну, з якими Олексій Толстой познайомився ще хлопчиком. Олексій Толстой став відомим поетом і прозаїком, перу якого належить роман «Князь Срібний», романс «Средь шумного бала, случайно…».
Влітку 1836 р. у О. Перовського загострився туберкульоз. Він разом із сестрою та племінником поїхав для лікування в Ніццу, але смерть застала його в дорозі.
К.П. Брюллов. Портрет графа О.О. Перовського. 1836.
